Конституція України (Розділи V-XV)

Розділ V
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Стаття 102.Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 103.Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.

Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Стаття 104.Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Президент України складає таку присягу:

"Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі".

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Стаття 105.Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Стаття 106.Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно достатті 156цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 цієї статті, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Стаття 107.Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Стаття 108.Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

Стаття 109.Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

Стаття 110.Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

Стаття 111.Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

Стаття 112.У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.

Розділ VI
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ. ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Стаття 113.Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 114.До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Стаття 115.Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку.

Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

Стаття 116.Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

9-¹) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

9-²) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Стаття 117.Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Стаття 118.Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Стаття 119.Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Стаття 120.Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Розділ VII
ПРОКУРАТУРА

Стаття 121.Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Стаття 122.Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Стаття 123.Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Розділ VIII
ПРАВОСУДДЯ

Стаття 124.Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 125.Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Стаття 126.Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.

Стаття 127.Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом.

Стаття 128.Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

Стаття 129.Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Стаття 130.Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

Стаття 131.В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Розділ IX
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

Стаття 132.Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 133.Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Розділ X
АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ

Стаття 134.Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Стаття 135.Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Стаття 136.Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, депутати якої обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим має наслідком припинення повноважень її депутатів.

Чергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обраної на чергових виборах.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими до виконання в Автономній Республіці Крим.

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України.

Стаття 137.Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання з питань:

1) сільського господарства і лісів;

2) меліорації і кар'єрів;

3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва;

4) містобудування і житлового господарства;

5) туризму, готельної справи, ярмарків;

6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників;

7) транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів;

8) мисливства, рибальства;

9) санітарної і лікарняної служб.

З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.

Стаття 138.До відання Автономної Республіки Крим належить:

1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

2) організація та проведення місцевих референдумів;

3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим;

4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;

5) розроблення, затвердження та реалізація програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм;

6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;

7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;

8) забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і використання пам'яток історії;

9) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів;

10) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.

Законами України Автономній Республіці Крим можуть бути делеговані також інші повноваження.

Стаття 139.В Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, статус якого визначається законом України.

Розділ XI
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 140.Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Стаття 141.До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п’ять років.

Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах.

Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.

Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

Стаття 142.Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Стаття 143.Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 144.Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Стаття 145.Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 146.Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Розділ XII
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Стаття 147.Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Стаття 148.Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

Стаття 149.На суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбаченістаттею 126цієї Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині другійстатті 127цієї Конституції.

Стаття 150.До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Стаття 151.Конституційний Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.

За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Стаття 152.Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Стаття 153.Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом.

Розділ XIII
ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Стаття 154.Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Стаття 155.Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Стаття 156.Законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів I, III і XIII цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.

Стаття 157.Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Стаття 158.Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.

Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.

Стаття 159.Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогамстатей 157і158цієї Конституції.

Розділ XIV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 160.Конституція України набуває чинності з дня її прийняття.

Стаття 161.День прийняття Конституції України є державним святом - Днем Конституції України.

Розділ XV
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

2. Верховна Рада України після прийняття Конституції України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією.

Чергові вибори до Верховної Ради України проводяться у березні 1998 року.

3. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня 1999 року.

4. Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленомустаттею 93цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

5. Кабінет Міністрів України формується відповідно до цієї Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності.

6. Конституційний Суд України формується відповідно до цієї Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності. До створення Конституційного Суду України тлумачення законів здійснює Верховна Рада України.

7. Голови місцевих державних адміністрацій після набуття чинності цією Конституцією набувають статусу голів місцевих державних адміністрацій згідно зістаттею 118цієї Конституції, а після обрання голів відповідних рад складають повноваження голів цих рад.

8. Сільські, селищні, міські ради та голови цих рад після набуття чинності Конституцією України здійснюють визначені нею повноваження до обрання нового складу цих рад у березні 1998 року.

Районні та обласні ради, обрані до набуття чинності цією Конституцією, здійснюють визначені нею повноваження до сформування нового складу цих рад відповідно до Конституції України.

Районні в містах ради та голови цих рад після набуття чинності цією Конституцією здійснюють свої повноваження відповідно до закону.

9. Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

10. До прийняття законів, що визначають особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі відповідно достатті 118цієї Конституції, виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації.

11.Частина перша статті 99цієї Конституції вводиться в дію після введення національної грошової одиниці - гривні.

12. Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України до сформування системи судів загальної юрисдикції в Україні відповідно достатті 125цієї Конституції, але не довше ніж п'ять років.

Судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до дня набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.

Судді, повноваження яких закінчилися в день набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження протягом одного року.

13. Протягом п'яти років після набуття чинності цією Конституцією зберігається існуючий порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також порядок проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи.

14. Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України.

15. Чергові вибори до Верховної Ради України після відновлення положень Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року заРішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України проводяться в останню неділю жовтня 2012 року.

16. Чергові вибори Президента України після відновлення положень Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року заРішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України проводяться в останню неділю березня 2015 року.

***

Конституція України
прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року

 

Конституція України (Розділи I-IV)

 

Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

керуючисьАктом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

приймає цю Конституцію - Основний Закон України.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1.Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2.Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3.Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 4.В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5.Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 6.Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7.В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 8.В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9.Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 10.Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 11.Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12.Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Стаття 13.Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14.Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 15.Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Стаття 16.Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 17.Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 18.Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 19.Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 20.Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Розділ II
ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21.Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22.Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23.Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24.Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 25.Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 26.Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 27.Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28.Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29.Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 30.Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 31.Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 32.Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 33.Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 34.Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 35.Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Стаття 36.Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 37.Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Стаття 38.Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 39.Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 40.Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41.Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 42.Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 43.Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44.Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 45.Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 46.Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 47.Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 48.Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49.Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 50.Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 51.Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52.Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 53.Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 54.Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 55.Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56.Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 57.Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 58.Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 59.Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Стаття 60.Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61.Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 62.Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Стаття 63.Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Стаття 64.Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбаченістаттями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієї Конституції.

Стаття 65.Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66.Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67.Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68.Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Розділ III
ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ

Стаття 69.Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Стаття 70.Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Стаття 71.Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Стаття 72.Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Стаття 73.Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Стаття 74.Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Розділ IV
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Стаття 75.Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Стаття 76.Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років

Стаття 77.Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Стаття 78.Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

Стаття 79.Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:

"Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".

Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги.

Стаття 80.Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Стаття 81.Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;

5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;

7) його смерті.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої цієї статті, приймається Верховною Радою України, а у випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої цієї статті, - судом.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо народного депутата України, визнання народного депутата України недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата України - з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

Стаття 82.Верховна Рада України працює сесійно.

Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.

Перше засідання новообраної Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України.

Стаття 83.Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання.

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України таРегламентом Верховної Ради України.

У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.

Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України таРегламентом Верховної Ради України.

Депутатська фракція у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, передбачені цією Конституцією.

Стаття 84.Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України.

Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.

Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.

Стаття 85.До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

12-¹) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) прийняття Регламенту Верховної Ради України;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;

20) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

24) встановлення державних символів України;

25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

26) призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України;

27) обрання суддів безстроково;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

32) надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

36) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності;

37) затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї.

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Стаття 86.Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.

Стаття 87.Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України.

Стаття 88.Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.

Голова Верховної Ради України:

1) веде засідання Верховної Ради України;

2) організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів;

3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленомуРегламентом Верховної Ради України.

Стаття 89.Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

Стаття 90.Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.

Стаття 91.Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Стаття 92.Виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

7) правовий режим власності;

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

13) територіальний устрій України;

14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

15) засади місцевого самоврядування;

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;

21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Виключно законами України встановлюються:

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

4) порядок використання і захисту державних символів;

5) державні нагороди;

6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

7) державні свята;

8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Законом України оголошується амністія.

Стаття 93.Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Стаття 94.Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Стаття 95.Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

Стаття 96.Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Стаття 97.Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України.

Поданий звіт має бути оприлюднений.

Стаття 98.Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом.

Стаття 99.Грошовою одиницею України є гривня.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Стаття 100.Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

Стаття 101.Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

 

від 17 жовтня 2012 р. № 1051  Київ

Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), що додається.

2. Установити, що:

1) у разі, коли до набрання чинності цією постановою:

документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, розроблена, але не затверджена рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування, внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до Порядку;

кадастрові номери земельним ділянкам на підставі відповідних заяв замовників документації із землеустрою або уповноважених ними осіб не визначені, такі кадастрові номери присвоюються земельним ділянкам відповідно до Порядку;

зареєстровано в установленому законодавством порядку заяви фізичних або юридичних осіб про надання послуг, пов'язаних з веденням державного реєстру земель, але такі послуги не надані, вони надаються відповідно до Порядку. При цьому, якщо плату за надання послуг внесено в повному обсязі, додаткова плата за надання послуг не справляється;

2) облік кількості та якості земель ведеться до 2015 року в порядку та за формами, що діють на день набрання чинності цією постановою;

3) на день набрання чинності цією постановою картографічною основою Державного земельного кадастру є ортофотоплани, створені в рамках виконання Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV, та інші картографічні матеріали, виготовлені на замовлення центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів або отримані ним від центрального органу виконавчої влади з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності, державного підприємства "Державний картографо-геодезичний фонд України" та інших суб'єктів інформаційної взаємодії;

4) до створення індексних кадастрових карт (планів) відповідно до Порядку для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану) використовуються індексні кадастрові карти (плани), створені в рамках виконання Угоди, зазначеної в підпункті 3 цього пункту, а у разі їх відсутності - інші (створені територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів) індексні кадастрові карти (плани), в яких на момент набрання чинності цією постановою перші вісім цифр номерів кадастрових зон відповідають кодам об'єктів першого - третього рівня класифікації згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-97, а дев'ятою та десятою цифрами є нулі.

3. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

4. Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Державним агентством земельних ресурсів у шестимісячний строк забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових актів та привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

5. Ця постанова набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр", крім пункту 4, який набирає чинності з дня її опублікування.

Прем'єр-міністр України	М.АЗАРОВ
Інд. 70

 

ЗАТВЕРДЖЕНО  постановою Кабінету Міністрів України  від 17 жовтня 2012 р. № 1051

ПОРЯДОК 
ведення Державного земельного кадастру

Загальна частина

1. Цей Порядок визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Земельному кодексі України, Законах України "Про Державний земельний кадастр", "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", інших законах та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актах.

3. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.

Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

4. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держземагентство.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держземагентством за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держземагентства.

5. До складу Держземагентства та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

6. До повноважень Державного кадастрового реєстратора Держземагентства належать:

1) внесення до Державного земельного кадастру:

геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них);

відомостей (змін до них) про землі в межах державного кордону, територій Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, про інші об'єкти Державного земельного кадастру, розташовані за межами адміністративно-територіальних одиниць, а також надання відмови у їх внесенні;

2) здійснення реєстрації:

заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру;

3) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

4) узагальнення відомостей про землі в межах державного кордону, територій Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

5) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні;

6) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

7) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства:

відомостей щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду;

8) надання та отримання інформації про об'єкти Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами.

7. До повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства в Автономній Республіці Крим, областях належать:

1) внесення до Державного земельного кадастру або надання відмови у внесенні відомостей (змін до них) про:

землі в межах районів, міст, селищ, сіл;

обмеження у використанні земель;

2) здійснення реєстрації:

заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру;

3) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

4) узагальнення відомостей про землі в межах районів, міст, селищ, сіл за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

5) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні;

6) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

7) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства:

відомостей щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду.

8. До повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства в мм. Києві та Севастополі належать:

1) внесення до Державного земельного кадастру або надання відмови у внесенні відомостей (змін до них) про:

землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах районів у мм. Києві та Севастополі, а також міст, селищ, сіл, розташованих у їх межах;

обмеження у використанні земель;

2) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

3) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання;

4) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;

5) здійснення реєстрації:

заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру;

повідомлень про виявлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру;

заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру;

заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру;

6) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

7) узагальнення відомостей про землі в межах мм. Києва та Севастополя за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

8) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону;

9) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

10) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства:

відомостей щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду.

9. До повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать:

1) внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення;

2) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

3) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання поземельних книг;

4) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;

5) здійснення реєстрації:

заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру;

повідомлень про виявлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру;

заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру;

заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру;

6) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

7) узагальнення відомостей про землі в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

8) надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону;

9) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

10) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства:

відомостей щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду.

Відомості Державного земельного кадастру

Види відомостей Державного земельного кадастру та вимоги до них

10. Відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.

11. Відомості Державного земельного кадастру поділяються на відомості про:

1) геодезичну та картографічну основу Державного земельного кадастру;

2) кадастрове зонування земель у межах території України;

3) об'єкти Державного земельного кадастру.

12. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

13. Відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру.

14. Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру вносяться до нього відповідно до пунктів 66-137 цього Порядку.

15. Документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій формі та у формі електронного документа.

Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначені у додатку 1.

Відомості про геодезичну та картографічну основу Державного земельного кадастру та кадастрове зонування земель у межах території України

16. До Державного земельного кадастру вносяться геодезична та картографічна основа Державного земельного кадастру та відомості про неї, зазначені у пунктах 89 і 90 цього Порядку.

17. Геодезичною основою Державного земельного кадастру є координати пунктів державної геодезичної мережі в єдиній державній системі координат.

Для трансформації (перетворення) до єдиної державної системи координат архівних відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, створених в інших системах координат, до Державного земельного кадастру можуть бути внесені додаткові відомості про координати пунктів державної геодезичної мережі у відповідних системах координат.

18. Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, виготовлені на замовлення Держземагентства або отримані ним від суб'єктів інформаційної взаємодії та придатні для ведення Державного земельного кадастру.

19. Відомості про геодезичну та картографічну основу підлягають обов'язковій передачі Держземагентству за його письмовим зверненням центральними органами виконавчої влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності, державним підприємством "Державний картографо-геодезичний фонд України" та іншими суб'єктами інформаційної взаємодії.

20. Відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають:

1) номери кадастрових зон і кварталів;

2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат);

3) площу кадастрових зон і кварталів;

4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держземагентства та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру та їх кадастрова ідентифікація

21. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про державний кордон:

1) графічне зображення державного кордону:

послідовно з'єднані лініями поворотні точки державного кордону;

координати поворотних точок державного кордону;

текстовий опис державного кордону;

довжина державного кордону (в цілому та окремих ділянок);

2) повні назви суміжних іноземних держав згідно з Державним реєстром географічних назв;

3) опис меж прикордонної смуги:

графічне зображення меж прикордонної смуги з координатами її поворотних точок, текстовим описом та довжиною (в цілому та окремих ділянок);

площа прикордонної смуги (в цілому та окремих ділянок);

облікові номери ділянок прикордонної смуги згідно з додатком 2 та пунктом 28 цього Порядку;

інформація про документи, на підставі яких встановлено межі прикордонної смуги (в цілому та/або окремих ділянок), зокрема назва, дата та номер рішення про встановлення меж прикордонної смуги, найменування органу, що його прийняв;

електронні копії документів, на підставі яких встановлено межі прикордонної смуги;

4) інформація про документи, на підставі яких встановлено державний кордон (в цілому та/або окремих ділянок):

назва, дата та номер рішення про затвердження документації із встановлення державного кордону, найменування органу, що його прийняв;

електронні копії документів, на підставі яких встановлено державний кордон;

5) дані щодо демаркації державного кордону:

кількість засобів демаркації державного кордону (в цілому та окремих ділянок);

дата встановлення кожного засобу демаркації державного кордону;

координати засобів демаркації державного кордону;

інформація про документи, на підставі яких проведено демаркацію державного кордону (в цілому та/або окремих ділянок), зокрема назва, дата та номер рішення про демаркацію державного кордону, найменування органу, що його прийняв;

електронні копії документів, на підставі яких проведено демаркацію державного кордону.

22. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про землі у межах державного кордону, як відомості про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах) та за їх межами (у частині, що характеризують такі землі з урахуванням їх місцезнаходження):

1) назва адміністративно-територіальної одиниці згідно з Державним реєстром географічних назв;

2) опис меж адміністративно-територіальної одиниці:

графічне зображення меж адміністративно-територіальної одиниці з координатами їх поворотних точок, текстовим описом та довжиною (в цілому та окремих ділянок);

кількість та координати межових знаків, якими в натурі (на місцевості) закріплено межі адміністративно-територіальної одиниці (в цілому та окремих ділянок);

3) площа земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці;

4) повні назви суміжних адміністративно-територіальних одиниць згідно з Державним реєстром географічних назв;

5) інформація про документи, на підставі яких встановлено (змінено) межі адміністративно-територіальних одиниць:

назва, дата та номер рішення про затвердження документації із встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, найменування органу, що його прийняв;

електронні копії документів, на підставі яких встановлено (змінено) межі адміністративно-територіальних одиниць;

6) відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці:

назва, код (номер) категорії земель (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 3 та пунктом 28 цього Порядку;

межі земель кожної категорії за окремими контурами з координатами їх поворотних точок та довжиною;

площа земель кожної категорії (в цілому і за окремими контурами);

інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою здійснено віднесення земель до відповідної категорії, найменування органу, що його прийняв), електронні копії таких документів;

7) відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці:

назва, код (номер) угіддя (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 4 та пунктом 28 цього Порядку;

контури угідь з координатами їх поворотних точок та довжиною;

площа кожного угіддя (в цілому і за окремими контурами);

інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя (назва, дата та номер рішення про затвердження відповідної документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв), електронні копії таких документів;

інформація про якісні характеристики угідь (в цілому і за окремими контурами), а саме: відмітки висот у Балтійській системі висот, горизонталі рельєфу, ареали крутизни схилів, об'єкти рельєфу (яри, кручі, скелі, урвища, зсуви тощо), висоту перерізу рельєфу, кути крутизни схилів; належність до ареалів певних ґрунтів, їх агровиробничих груп (підгруп) згідно здодатком 5; вміст гумусу; результати агрохімічних обстежень; наявність негативних ознак (засоленість, заболоченість, еродованість, зсуви, обвали, карстоутворення, підтоплення, скелетність, забрудненість радіоактивними, хімічними чи біологічними речовинами, деградованість, малопродуктивність тощо), а також про документи, на підставі яких визначено якісні характеристики угідь (назва, дата та номер рішення про затвердження відповідної документації, найменування органу, що його прийняв (у разі, коли така документація затверджується), електронні копії таких документів;

8) відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці:

розподіл земель за економіко-планувальними зонами та оціночними одиницями (районами), а саме: код оціночної економіко-планувальної зони згідно з додатком 2, номер економіко-планувальної зони та оціночної одиниці (району); межі економіко-планувальних зон та оціночних одиниць (районів) з координатами їх поворотних точок; площа економіко-планувальних зон та оціночних одиниць (районів); значення зональних коефіцієнтів;

значення нормативної грошової оцінки земель у межах адміністративно-територіальної одиниці (середньої вартості одного кв. метра земель населеного пункту, одиниці площі земель за межами населеного пункту);

інформація про локальні фактори і зони їх дії (назви локальних факторів; межі зон дії локальних факторів (за видами) з координатами їх поворотних точок; значення коефіцієнта локального фактора в межах зони його дії);

інформація про ареали агровиробничих груп ґрунтів відповідно до підпункту 7 цього пункту;

інформація про бонітування ґрунтів відповідно до підпункту 9 цього пункту;

інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці (назва, дата та номер рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, найменування органу, що його прийняв, дата проведення нормативної грошової оцінки земель та введення в дію зазначеного рішення), електронні копії таких документів.

Перелік відомостей про економічну оцінку земель, які вносяться до Державного земельного кадастру, визначається Мінагрополітики;

9) відомості про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці:

розподіл ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці за балами бонітету, а саме: межі ґрунтів з однаковими балами бонітету з координатами їх поворотних точок, площа ґрунтів з однаковими балами бонітету, значення бала бонітету за кожним ареалом ґрунтів;

середній бал бонітету ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці;

інформація про документи, на підставі яких проведено бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці (назва, дата та номер рішення про затвердження технічної документації з бонітування ґрунтів, найменування органу, що його прийняв, дата проведення бонітування ґрунтів), електронні копії таких документів.

23. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:

1) назва та код (номер) обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 6 та пунктом 28 цього Порядку;

2) контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;

3) площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);

4) перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;

5) опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності):

найменування;

контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною;

площа (в цілому і за окремими контурами);

характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;

6) інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів.

24. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки:

1) кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку;

2) місцезнаходження (адреса);

3) опис меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності;

4) площа;

5) міри ліній по периметру;

6) координати поворотних точок меж;

7) дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі із зазначенням пунктів прив'язки;

8) дані про якісний стан земель та бонітування ґрунтів згідно з підпунктами 7 і 9 пункту 22 цього Порядку;

9) відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка, згідно з пунктами 21-23 цього Порядку;

10) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель):

категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку;

цільове призначення згідно з документацією із землеустрою;

вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України;

11) склад угідь згідно з підпунктом 7 пункту 22 цього Порядку із зазначенням контурів будівель і споруд, їх найменування;

12) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки згідно з пунктом 23 цього Порядку;

13) відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди:

координати поворотних точок меж;

міри ліній по периметру;

площа;

вид земельного сервітуту згідно із статтею 99 Земельного кодексу України та його зміст;

інформація про документи, на підставі яких встановлено сервітут чи право суборенди (назва, дата та номер рішення про затвердження технічної документації із землеустрою згідно із статтею 55-¹ Закону України "Про землеустрій", найменування органу (особи), що його прийняв), електронні копії таких документів;

відомості про зареєстровані права сервітуту та суборенди відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

14) нормативна грошова оцінка:

значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку;

дата проведення нормативної грошової оцінки земель;

15) інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку:

назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників;

назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів;

інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку;

16) інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

25. На картографічній основі Державного земельного кадастру з використанням відомостей Державного земельного кадастру про його об'єкти суб'єктами інформаційної взаємодії в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 31 Закону України "Про Державний земельний кадастр", можуть створюватися інші відомості (в тому числі відомості про об'єкти Державного земельного кадастру), внесення яких до Державного земельного кадастру відповідно до цього Порядку не є обов'язковим та передбачено законодавством.

26. Система кадастрової ідентифікації об'єктів Державного земельного кадастру є єдиною на всій території України.

Ідентифікатором земель у межах державного кордону, земель у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, обмежень у використанні земель у Державному земельному кадастрі є їх обліковий номер.

Ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки не відображає її приналежність до будь-якої адміністративно-територіальної одиниці в межах державного кордону.

27. Обліковим номером об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється об'єкту Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) під час внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру і зберігається за ним протягом усього часу існування.

Обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру присвоюється з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Інформація про облікові номери об'єктів Державного земельного кадастру зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

28. Обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) складається з таких структурних елементів:

КГО : ВОК : ПНО,

де КГО - тризначне число, яке є кодом групи об'єктів Державного земельного кадастру (крім земельних ділянок) згідно з додатком 2;

ВОК - шестизначне число, яке є позначенням виду об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) певної групи згідно з додатками 3-6;

ПНО - восьмизначне число, яке є порядковим номером об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельних ділянок) (максимальна кількість об'єктів Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) з однаковим кодом та позначенням виду становить 99999999).

Структурні елементи облікового номера об'єкта Державного земельного кадастру (крім земельної ділянки) відокремлюються один від одного двокрапкою.

29. Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

30. Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК : НЗД,

де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;

НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;

НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі:

індексної кадастрової карти (плану);

даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;

відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Документи, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру

Види документів, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру

31. Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є:

1) індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл;

2) індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони і кварталу;

3) кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється цим Порядком;

4) поземельні книги.

32. Документи Державного земельного кадастру є його складовими частинами, які створюються, відображаються та змінюються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Індексні кадастрові карти (плани). Кадастрове зонування

33. Індексними кадастровими картами (планами), що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, є:

1) індексна кадастрова карта України;

2) індексна кадастрова карта Автономної Республіки Крим, області;

3) індексна кадастрова карта району;

4) індексний кадастровий план міста, селища, села;

5) індексний кадастровий план кадастрової зони в межах адміністративно-територіальних одиниць;

6) індексний кадастровий план кадастрового кварталу в межах адміністративно-територіальних одиниць;

7) індексна кадастрова карта кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць;

8) індексна кадастрова карта кадастрового кварталу за межами адміністративно-територіальних одиниць.

Індексна кадастрова карта (план) кадастрового кварталу є невід'ємною складовою частиною індексної кадастрової карти (плану) відповідної кадастрової зони і створюється у її складі.

Індексний кадастровий план кадастрової зони в межах адміністративно-територіальних одиниць є невід'ємною складовою частиною індексної кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці і створюється у її складі.

34. Система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України.

Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК,

де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою;

НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999).

Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000 : 00.

Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

35. Кадастрове зонування полягає у встановленні меж кадастрових зон і кварталів шляхом створення індексних кадастрових карт (планів) з урахуванням таких принципів:

суцільність покриття території України;

єдність методологічних підходів до здійснення кадастрового зонування в межах території України;

унікальність номерів кадастрових зон і кварталів;

незалежність кадастрового зонування від адміністративно-територіального поділу України.

36. Індексні кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл створюються в межах державного кордону та адміністративно-територіальних одиниць (з точністю, яка визначається Держземагентством) відповідно територіальними органами Держземагентства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру шляхом:

1) визначення на картографічній основі Державного земельного кадастру меж кадастрових зон і кварталів з урахуванням меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць, географічних об'єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць, шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних споруд тощо), земельних ділянок, інших об'єктів Державного земельного кадастру;

2) присвоєння унікальних номерів кадастровим зонам і кварталам відповідно до пункту 34 цього Порядку.

37. Створені відповідно до пункту 36 цього Порядку індексні кадастрові карти (плани) в електронній та паперовій формі затверджуються наказом відповідного територіального органу Держземагентства, підписуються його керівником, засвідчуються печаткою такого органу та надсилаються на розгляд Держземагентства, яке протягом місяця з дня їх отримання:

1) перевіряє відповідність:

меж кадастрових зон і кварталів межам державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць, географічних об'єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць, шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних споруд тощо), земельних ділянок, інших об'єктів Державного земельного кадастру, а також межам суміжних кадастрових зон і кварталів;

номерів кадастрових зон і кварталів вимогам до їх унікальності та структури, зазначеним у пункті 34 цього Порядку;

2) видає наказ про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про кадастрове зонування або повертає подані на розгляд індексні кадастрові карти (плани) для їх доопрацювання із зазначенням виявлених невідповідностей, строку їх усунення та повторного подання на розгляд Держземагентства;

3) у разі видання наказу про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про кадастрове зонування:

забезпечує внесення до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт (планів) та відомостей про кадастрове зонування відповідно до пунктів 89 і 90 цього Порядку;

зберігає оригінали індексних кадастрових карт (планів) в електронній та паперовій формі.

38. Індексна кадастрова карта кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць створюється Держземагентством відповідно до пункту 36 цього Порядку та вноситься до Державного земельного кадастру на підставі його наказу.

39. Індексна кадастрова карта України складається з внесених до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт (планів) адміністративно-територіальних одиниць та індексної кадастрової карти кадастрової зони за їх межами.

40. У разі виявлення в ході проведення робіт із землеустрою, ведення Державного земельного кадастру, оновлення його геодезичної та/або картографічної основи невідповідності внесених до Державного земельного кадастру меж кадастрових зон і кварталів межам державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць (крім випадків, зазначених у пункті 41 цього Порядку), географічних об'єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць, шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних споруд тощо), земельних ділянок, інших об'єктів Державного земельного кадастру межі відповідних кадастрових зон і кварталів можуть уточнюватися відповідно до пунктів 36-38 цього Порядку.

41. Зміна меж адміністративно-територіальних одиниць після внесення до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт (планів) та відомостей про кадастрове зонування не тягне за собою змін у кадастровому зонуванні відповідної території.

Кадастрові та інші тематичні карти (плани)

42. Кадастровими картами (планами), що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, є:

1) кадастрова карта Автономної Республіки Крим, області;

2) кадастрова карта району;

3) кадастровий план міста, селища, села;

4) кадастрова карта території України за межами адміністративно-територіальних одиниць.

Кадастрова карта території України складається з кадастрових карт (планів) адміністративно-територіальних одиниць та кадастрової карти території України за їх межами.

43. Кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру шляхом відображення на картографічній основі Державного земельного кадастру відомостей про кадастрове зонування земель та об'єкти Державного земельного кадастру.

44. Тематична карта (план) створюється шляхом відображення на обраній картографічній основі Державного земельного кадастру певного набору відомостей Державного земельного кадастру з метою їх кращої візуалізації та/або аналізу.

45. Під час ведення Державного земельного кадастру можуть створюватися такі тематичні карти (плани):

1) карти (плани) адміністративно-територіального поділу України;

2) карти (плани) адміністративно-територіального поділу окремих адміністративно-територіальних одиниць;

3) карти (плани) категорій земель;

4) карти (плани) цільового призначення земельних ділянок;

5) карти (плани) обмежень у використанні земель;

6) карти (плани) кількісних характеристик об'єктів Державного земельного кадастру;

7) карти (плани) якісних характеристик об'єктів Державного земельного кадастру;

8) карти (плани) рельєфу місцевості;

9) карти (плани) економічної оцінки земель;

10) карти (плани) нормативної грошової оцінки земель;

11) карти (плани) розподілу земель за угіддями;

12) карти (плани) розподілу земель між власниками, користувачами;

13) карти (плани), що відображають інформацію, отриману в порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами;

14) комплексні карти (плани), що містять обрані набори відомостей, зазначених у підпунктах 1-13 цього пункту.

46. З метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 7.

47. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру.

48. Вид картографічної основи та перелік відомостей Державного земельного кадастру, які відображаються на викопіюванні, визначаються фізичними та юридичними особами під час подання згідно з пунктами 162-199 цього Порядку заяви про отримання викопіювання.

Поземельні книги

49. Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку.

50. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

51. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

52. До Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї.

53. Поземельна книга в паперовій формі відкривається шляхом роздрукування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відповідної Поземельної книги в електронній (цифровій) формі.

Кожний аркуш Поземельної книги в паперовій формі засвідчується підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюється його печаткою. Не завірені підписом і не скріплені печаткою Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в паперовій формі вважаються недійсними.

54. До Поземельної книги в паперовій формі додаються всі документи, що є підставою для внесення відомостей до неї.

55. Державний кадастровий реєстратор забезпечує зберігання Поземельної книги в паперовій формі у порядку, визначеному Мінагрополітики.

56. Державний кадастровий реєстратор несе відповідальність за:

1) ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку;

2) відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення;

3) тотожність відомостей, зазначених у паперовій та електронній (цифровій) формі Поземельної книги.

Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, що є підставою для їх внесення до Поземельної книги, несуть особи, які видали (склали) такі документи.

57. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку.

58. У разі закриття Поземельної книги Державний кадастровий реєстратор:

1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі електронну позначку про факт її закриття за власним електронним цифровим підписом;

2) проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначку про факт її закриття за формою згідно з додатком 9.

59. У разі втрати Поземельної книги її відновлення здійснюється:

1) у паперовій формі - за даними відповідної Поземельної книги в електронній (цифровій) формі;

2) в електронній (цифровій) формі - за даними резервної копії Поземельної книги в електронній (цифровій) формі, створеної за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, а у разі її відсутності - за даними відповідної Поземельної книги у паперовій формі або документації із землеустрою, на підставі якої внесено відомості до Державного земельного кадастру.

60. Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

61. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються:

в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора;

у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

62. Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису за формою згідно з додатком 10.

63. Виправлення технічних помилок у Поземельній книзі або на окремих її аркушах здійснюється відповідно до пунктів 138-161 цього Порядку.

64. Невід'ємною складовою частиною Поземельної книги є кадастровий план земельної ділянки - картографічний документ, який створюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 11 під час:

1) формування земельної ділянки;

2) надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

65. Кадастровий план земельної ділянки складається в електронній (цифровій) та паперовій формі у масштабі, який забезпечує обов'язкове чітке відображення відомостей, визначених статтею 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Основні вимоги щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про його об'єкти

66. До Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21-25 цього Порядку, про об'єкти Державного земельного кадастру.

67. Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

текст документів має бути написаний розбірливо;

документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

68. Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються, вносяться до Державного земельного кадастру безперервно.

Відомості (зміни до них) вносяться одночасно до документів Державного земельного кадастру в текстовій та графічній формі.

69. Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється без подання заяви у випадках:

отримання відомостей (змін до них) у порядку інформаційної взаємодії з кадастрами та інформаційними системами;

отримання від органів державної влади та органів місцевого самоврядування рішень про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель;

зазначених у пункті 119 цього Порядку.

70. Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі звернення за внесенням відповідних відомостей (змін до них) неналежної особи (особи, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку), подання заявником не повного пакета документів та/або розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі, заявникові у прийнятті заяви безпосередньо у момент її подання або у день надходження рекомендованим листом зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови, зокрема найменування та місцезнаходження органу, до повноважень якого належить внесення відомостей (змін до них) про об'єкт Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

71. Заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Заяви реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації заяви у Державному земельному кадастрі є датою їх прийняття.

72. Під час прийняття заяв відповідно до пункту 70 цього Порядку до Державного земельного кадастру вносяться такі дані:

1) реєстраційний номер заяви;

2) дата реєстрації заяви;

3) відомості про особу, яка звернулася із заявою:

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності); податковий номер (крім фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті) або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті); реквізити документа, що посвідчує особу (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкта, що його видав, тощо);

для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи, податковий номер;

для територіальної громади - відомості про територіальну громаду міста, селища, села, району у місті, найменування та податковий номер органу місцевого самоврядування;

для органу державної влади - найменування та податковий номер органу державної влади;

4) кадастровий номер (за наявності) та місце розташування земельної ділянки або дані про інший об'єкт Державного земельного кадастру, щодо якого вносяться відомості згідно з відповідною заявою;

5) стислий зміст заяви;

6) дані про оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, крім випадків, передбачених в абзаці четвертому пункту 86, підпункті 2 пункту 144, підпункті 2 пункту 157 цього Порядку, або про їх безоплатне надання з посиланням на відповідну норму закону;

7) відомості про Державного кадастрового реєстратора, який прийняв заяву.

73. Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

У разі коли заявник особисто отримує рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, він пред'являє Державному кадастровому реєстраторові паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі звернення уповноваженої заявником особи - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені заявника. Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи, повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку.

74. Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

75. У разі відповідності поданих документів, зазначених у пункті 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру вносить електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру;

2) робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об'єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 15;

3) присвоює за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та у випадках, зазначених упунктах 107-161 цього Порядку, відкриває Поземельну книгу (вносить відповідні записи до неї);

4) виготовляє у випадках, зазначених у пунктах 162-199 цього Порядку, витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру;

5) оприлюднює інформацію про внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно з пунктом 88 цього Порядку та відповідні відомості про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку;

6) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Проставлення Державним кадастровим реєстратором зазначеної позначки є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом).

76. Органи державної влади (крім Верховної Ради України) та органи місцевого самоврядування у строк не пізніше п'яти робочих днів після прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подають або надсилають в електронній формі за цифровим підписом відповідної посадової особи Держземагентству або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідчені копії таких рішень разом із супровідними листами для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту отримання засвідчених копій рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування вносить до Державного земельного кадастру відповідні відомості.

77. У разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16;

2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами, крім документа, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

78. У протоколі проведення перевірки електронного документа зазначаються:

1) дата та номер протоколу;

2) реєстраційний номер заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) вид та назва документації із землеустрою та оцінки земель;

4) відомості про замовника документації із землеустрою, зазначені у підпункті 3 пункту 72 цього Порядку;

5) кадастровий номер (за наявності) та місцезнаходження земельної ділянки або дані про інший об'єкт Державного земельного кадастру, щодо якого вносяться відомості (зміни до них) згідно з відповідною заявою;

6) відомості про розробника документації із землеустрою та оцінки земель;

7) відомості про невідповідність даних електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку;

8) викопіювання з кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці з нанесенням на ньому контурів об'єктів перевірки;

9) прізвище та ініціали Державного кадастрового реєстратора, що провів перевірку електронного документа.

Протокол проведення перевірки підписується Державним кадастровим реєстратором та засвідчується його печаткою.

79. Розгляд доопрацьованого електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, здійснюється у разі повторного звернення заявника відповідно до пунктів 66-78 цього Порядку.

80. Заява про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру може бути відкликана заявником до прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру шляхом подання йому заяви про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 17, до якої додається копія заяви, що відкликається.

81. Державний кадастровий реєстратор приймає заяву про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, реєструє її у Державному земельному кадастрі відповідно до пунктів 71 і 72 цього Порядку.

Під час прийняття заяви про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру до нього вносяться дані, передбачені пунктом 72 цього Порядку, а також відомості щодо підстави для відкликання заяви.

82. Державний кадастровий реєстратор розглядає заяву про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру не пізніше наступного робочого дня з моменту її прийняття.

83. За результатами розгляду заяви про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Державний кадастровий реєстратор приймає рішення про залишення заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру без розгляду у зв'язку з її відкликанням згідно з додатком 18 або про відмову в її задоволенні згідно з додатком 19.

84. Державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову в задоволенні заяви про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в разі, коли:

1) із заявою про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру звернулася неналежна особа;

2) за результатами розгляду заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Державним кадастровим реєстратором вже прийнято рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру або про відмову у внесенні таких відомостей;

3) заява про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру подана до Державного кадастрового реєстратора, який не має відповідних повноважень;

4) у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про реєстрацію заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, за відкликанням якої звернувся заявник.

85. Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про залишення заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру без розгляду у зв'язку з її відкликанням або про відмову в задоволенні заяви про відкликання видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

У разі прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про залишення заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру без розгляду у зв'язку з її відкликанням він видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові також документи, зазначені у пункті 69 цього Порядку, подані для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, крім документа, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

У разі коли заявник особисто отримує рішення про залишення заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру без розгляду у зв'язку з її відкликанням або про відмову в задоволенні заяви про відкликання зазначеної заяви, заявник пред'являє Державному кадастровому реєстраторові паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі звернення уповноваженої заявником особи - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені заявника. Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи, повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку.

86. За внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру справляється плата.

До Державного земельного кадастру безоплатно вносяться відомості (зміни до них):

про обмеження у використанні земель, встановлені законами або прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами;

у разі повторного звернення із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки після отримання заявником відмови у такій реєстрації.

У разі коли заявникові відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, внесення яких згідно із Законом України "Про Державний земельний кадастр" здійснюється на платній основі, Державним кадастровим реєстратором складено протокол проведення перевірки електронного документа або прийнято рішення про залишення заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру без розгляду у зв'язку з її відкликанням, кошти, сплачені за внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, поверненню не підлягають.

87. Заявникові безоплатно надається витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей, в тому числі виправлення виявлених помилок відповідно до пункту 144 цього Порядку, про:

1) державну реєстрацію земельної ділянки;

2) обмеження у використанні земель;

3) межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

4) межі державного кордону;

5) межі адміністративно-територіальних одиниць;

6) нормативну грошову оцінку земель, розташованих у межах територій адміністративно-територіальних одиниць;

7) економічну оцінку земель.

За бажанням заявника йому безоплатно надається витяг з Державного земельного кадастру, відповідна довідка, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну відповідного документа, в якому виявлено помилку.

Витяг з Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру одночасно з внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до пункту 176 цього Порядку та надається заявникові відповідно до пункту 178 цього Порядку.

88. Про здійснення дій, передбачених пунктом 71, підпунктом 2 пункту 73, пунктами 77 і 83 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру безпосередньо під час їх здійснення повідомляє заявникові шляхом оприлюднення відповідних фактів на офіційному веб-сайті Держземагентства.

Зокрема, оприлюдненню на офіційному веб-сайті Держземагентства підлягають:

дата реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання зазначених заяв;

вхідний (реєстраційний) номер заяв, зазначених в абзаці третьому цього пункту;

стислий зміст заяв, зазначених в абзаці третьому цього пункту;

інформація про результати розгляду заяв, зазначених в абзаці третьому цього пункту:

- внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- відмова у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- складення протоколу проведення перевірки електронного документа;

- залишення заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру без розгляду у зв'язку з її відкликанням;

- відмова в задоволенні заяви про відкликання заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про геодезичну, картографічну основи Державного земельного кадастру, кадастрове зонування земель в межах території України

89. Відомості (зміни до них) про геодезичну, картографічну основи Державного земельного кадастру, кадастрове зонування земель в межах території України вносяться до Державного земельного кадастру на підставі наказу Держземагентства, в якому зазначаються:

1) щодо геодезичної основи Державного земельного кадастру:

дані про джерела інформації, відповідно до яких вносяться відомості (зміни до них) про геодезичну основу Державного земельного кадастру;

перелік пунктів державної геодезичної мережі, відомості про координати яких включаються до Державного земельного кадастру;

відомості про системи координат, в яких зазначаються координати пунктів державної геодезичної мережі (у разі, коли координати таких пунктів використовуються в інших системах координат, крім єдиної державної системи координат);

координати пунктів державної геодезичної мережі в єдиній державній системі координат та інших системах координат (у разі використання координат таких пунктів у даних системах координат для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру);

дата, з якої геодезична основа Державного земельного кадастру (зміни до неї) підлягає застосуванню;

2) щодо картографічної основи Державного земельного кадастру:

дані про джерела інформації, відповідно до яких вносяться відомості (зміни до них) про картографічну основу Державного земельного кадастру;

склад відомостей, що відображаються на картографічній основі Державного земельного кадастру;

дата створення картографічної основи Державного земельного кадастру;

відомості про особу, яка створила картографічну основу Державного земельного кадастру;

масштаб (точність) картографічної основи Державного земельного кадастру;

система координат картографічної основи Державного земельного кадастру;

дата, з якої картографічна основа Державного земельного кадастру (зміни до неї) підлягає застосуванню;

3) щодо кадастрового зонування земель в межах території України:

дата та номер наказів територіальних органів Держземагентства про затвердження індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), крім випадків створення індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць;

номери кадастрових зон і кварталів;

опис меж кадастрових зон і кварталів;

площа кадастрових зон і кварталів;

підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів;

дата, з якої індексні кадастрові карти (плани) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (зміни до них) підлягають застосуванню.

90. Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру вносить до Державного земельного кадастру його геодезичну, картографічну основи, індексні кадастрові карти (плани) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (зміни до них), індексну кадастрову карту кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (зміни до неї) та відомості про них (зміни до них), зазначені у пункті 89 цього Порядку, та забезпечує їх відображення у Державному земельному кадастрі з дати, зазначеної у відповідному наказі Держземагентства, що є підставою для їх внесення.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі в межах державного кордону

91. Для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про державний кордон Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) заява про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) рішення Верховної Ради України про затвердження документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону;

3) документація із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону, розроблена відповідно до актів (міжнародних договорів) щодо демаркації та делімітації державного кордону;

4) електронний документ;

5) документ, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

92. До Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про державний кордон, зазначені у пункті 21 цього Порядку.

93. Підставою для відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про державний кордон та змін до них є:

1) подання документів, передбачених пунктом 91 цього Порядку, не в повному обсязі;

2) невідповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 70 цього Порядку.

94. Відомості про землі в межах державного кордону (зміни до них), які розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, зазначені у пункті 22 цього Порядку, та відомості про землі в межах державного кордону (зміни до них), які розташовані за межами адміністративно-територіальних одиниць та не входять до їх складу (у частині, що характеризують такі землі з урахуванням їх місцезнаходження), вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до пунктів 96-100 цього Порядку.

95. Державний кадастровий реєстратор протягом п'яти робочих днів з моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру узагальнює такі відомості та вносить їх до Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей (змін до них) про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць

96. Для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) заява про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, крім випадків, зазначених у пункті 69 цього Порядку;

2) документація із землеустрою та оцінки земель, документи, які згідно з пунктом 97 цього Порядку є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) електронний документ;

4) документ, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 86,підпунктом 2 пункту 144 і підпунктом 2 пункту 157 цього Порядку.

97. До Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, зазначені у пункті 22 цього Порядку, на підставі:

1) щодо повних назв адміністративно-територіальних одиниць та суміжних адміністративно-територіальних одиниць:

довідника "Україна. Адміністративно-територіальний устрій" до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій;

Державного реєстру географічних назв;

відповідного рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування;

2) щодо меж адміністративно-територіальної одиниці:

проектів землеустрою щодо встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць;

проектів формування території і встановлення меж селищних, сільських рад (якщо межі встановлені до набрання чинності Законом України "Про землеустрій");

3) щодо площі земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці:

проектів землеустрою щодо встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць;

проектів формування території і встановлення меж селищних, сільських рад (якщо межі встановлені до набрання чинності Законом України "Про землеустрій");

державної статистичної звітності - до 2015 року;

4) щодо інформації про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць, - відповідного рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування;

5) щодо відомостей про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці:

матеріалів інвентаризації земель;

схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальних одиниць;

6) щодо угідь адміністративно-територіальної одиниці:

проектів землеустрою щодо забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (щодо земель сільськогосподарського призначення);

проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань (щодо земель інших категорій);

матеріалів інвентаризації земель;

7) щодо економічної оцінки земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - технічної документації з такої оцінки;

8) щодо нормативної грошової оцінки земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - технічної документації з такої оцінки;

9) відомості про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці - технічної документації з бонітування ґрунтів;

10) щодо розподілу земель між власниками, користувачами:

державної статистичної звітності - до 2015 року;

даних державного реєстру земель;

даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

98. Підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць є:

1) подання документів, передбачених пунктом 96 цього Порядку, не в повному обсязі;

2) невідповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 70 цього Порядку.

99. Відомості про землі в межах адміністративно-територіальної одиниці щодо обмежень у використанні земель та режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до пунктів 101-106 цього Порядку.

100. Державний кадастровий реєстратор протягом п'яти робочих днів з моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей, зазначених у пункті 22 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру узагальнює такі відомості та вносить їх до Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель

101. Для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою згідно з додатком 20;

2) документація із землеустрою, інші документи, які згідно з пунктом 104 цього Порядку є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;

3) електронний документ;

4) документ, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 86,підпунктом 2 пункту 144 і підпунктом 2 пункту 157 цього Порядку.

102. До Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 цього Порядку, на підставі:

1) схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

2) проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

3) проектів землеустрою щодо забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

4) проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

5) технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

6) іншої документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій";

7) договору;

8) рішення суду.

103. Відмова у здійсненні державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) надається у разі, коли:

1) обмеження згідно із законом не підлягає державній реєстрації;

2) обмеження встановлюється на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

3) із заявою про державну реєстрацію обмеження у використанні земель звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам законодавства;

5) заявлене обмеження вже зареєстроване.

104. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:

1) у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до пунктів 107-134 цього Порядку;

2) на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, за формою згідно з додатком 21, до якої додаються:

документація із землеустрою, яка згідно з пунктом 102 цього Порядку є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;

електронний документ.

105. Підставою для відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є:

1) подання документів, передбачених підпунктом 2 пункту 104 цього Порядку, не в повному обсязі;

2) невідповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 70 цього Порядку.

106. Державний кадастровий реєстратор протягом п'яти робочих днів з моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них), зазначених у пункті 23цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру узагальнює такі відомості та вносить їх до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельної ділянки

107. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

108. Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється:

1) державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки;

2) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

109. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

110. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації);

3) електронний документ;

4) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки (крім випадку, передбаченого в абзаці четвертому пункту 86 цього Порядку, коли зазначається реєстраційний номер попередньої заяви або подається її копія).

111. Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

112. Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держземагентству або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До Поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї.

113. Після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

114. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком 23, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок.

115. Державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

115-¹. Кадастрові номери земельних ділянок, визначені відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2263), але не присвоєні, вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та справляння плати за державну реєстрацію земельної ділянки, якщо така документація затверджена в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки

116. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

У разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

117. Відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення:

1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку.

118. Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

119. До Поземельної книги без подання заяви вносяться відомості (зміни до них) про:

1) віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці;

2) зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки в результаті проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць;

3) обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами;

4) власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

5) затвердження документації із землеустрою та оцінки земель, на підставі якої внесено зміни до відомостей про земельну ділянку та/або нові (додаткові) відомості про земельну ділянку;

6) зареєстровані земельні ділянки, отримані в результаті інформаційної взаємодії між кадастрами та іншими інформаційними системами.

120. Внесення до Поземельної книги змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку здійснюється Державним кадастровим реєстратором шляхом:

1) проставлення на аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі, до відомостей якої вносяться зміни, відповідної електронної позначки за власним електронним цифровим підписом;

2) проставлення на аркуші Поземельної книги в паперовій формі, до відомостей якої вносяться зміни, позначки про внесення змін до відомостей за формою згідно з додатком 24;

3) виготовлення нового аркуша Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі із зміненими відомостями та долучення такого аркуша до відповідної Поземельної книги для його зберігання разом з нею.

121. Для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) заява за формою згідно з додатком 12;

2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії);

3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання);

4) документ, що підтверджує оплату послуг з внесення до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку.

122. Підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є:

1) розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

2) звернення із заявою неналежної особи;

3) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

4) наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі.

123. Для внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 119 цього Порядку, Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) документація, яка є підставою для внесення таких відомостей;

2) електронний документ.

124. Державний кадастровий реєстратор за результатами розгляду документів, поданих для внесення до Поземельної книги змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у підпунктах 1 і 2 пункту 119 цього Порядку, вносить зміни до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі, яка містить відомості про відповідну земельну ділянку.

До Поземельної книги в паперовій формі зміни до зазначених відомостей вносяться Державним кадастровим реєстратором у разі звернення власника або користувача земельної ділянки за внесенням певних відомостей (змін до них) до відповідної Поземельної книги та/або отриманням певних відомостей з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

125. Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру до здійснення державної реєстрації цих прав.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, здійснюється за заявою правонабувача, сторін (сторони) правочину, за якими виникає право суборенди, сервітуту, або уповноважених ними осіб.

126. Для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, заявник подає:

1) заяву за формою згідно з додатком 25;

2) документи, на підставі яких виникає право суборенди, сервітуту, із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється таке право;

3) документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту;

4) електронний документ;

5) документ, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

127. Відмова у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, надається у разі, коли:

1) земельна ділянка розташована на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

2) заявником подано документи не в повному обсязі;

3) подані документи не відповідають вимогам законодавства;

4) із заявою звернулася неналежна особа.

128. У разі коли протягом року з дня внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, право суборенди, сервітуту не зареєстроване (на підставі даних про те, що протягом року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну), Державний кадастровий реєстратор:

1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру виключає з Поземельної книги в електронній (цифровій) формі запис про внесення відповідних відомостей, про що робить відповідну електронну позначку за власним електронним цифровим підписом на аркуші зазначеної Поземельної книги;

2) на аркуші Поземельної книги в паперовій формі, який містить відомості, що підлягають виключенню, робить позначку про таке виключення за формою згідно з додатком 26;

3) виготовляє новий (без зазначення в ньому виключених відомостей) аркуш Поземельної книги в паперовій формі, долучає його до відповідної Поземельної книги та зберігає разом з нею.

129. У разі виключення з Поземельної книги запису про внесення відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, з підстави, зазначеної у пункті 128 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено таке внесення, за формою згідно здодатком 27.

130. Відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 113 цього Порядку.

131. Відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пунктів 101-106 цього Порядку.

132. Відомості (зміни до них) про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель, що є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 76 цього Порядку.

133. Відомості (зміни до них) про зареєстровану земельну ділянку, отримані в порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та іншими інформаційними системами, вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 124 цього Порядку та Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами.

134. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про таку земельну ділянку до Поземельної книги (в тому числі у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", під час перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки з державного реєстру земель) здійснюється Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 124 цього Порядку.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж

135. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

У разі коли відомості вносяться до Державного земельного кадастру про земельну ділянку (в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж), на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості вносяться до відповідної Поземельної книги після її відкриття відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

136. Відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об'єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об'єднання, згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом:

проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об'єднання за формою згідно здодатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об'єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об'єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку;

проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в електронній формі відповідної електронної позначки за власним електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора;

4) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про обмеження у використанні земельної ділянки, яка поділена чи об'єднана з іншою (крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої земельної ділянки).

137. У разі відновлення меж земельної ділянки за її фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж кадастрові номери відповідних земельних ділянок не скасовуються, а відповідні зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до поземельних книг відповідно до пунктів 116-118, 120-122 цього Порядку.

Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру

138. Помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії.

139. У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29територіальному органові Держземагентства у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

140. Повідомлення про виявлення технічних помилок обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Повідомлення про виявлення технічних помилок реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації повідомлень про виявлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі вважається датою їх прийняття.

141. Під час прийняття повідомлень про виявлення технічних помилок до Державного земельного кадастру вносяться такі дані:

1) реєстраційний номер повідомлення;

2) дата реєстрації повідомлення;

3) відомості про особу, яка звернулася з повідомленням, зазначені у підпункті 3 пункту 72 цього Порядку;

4) відомості про документ, в якому виявлено технічну помилку (витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру), а саме: назва, реєстраційний номер та дата видачі;

5) суть виявлених помилок;

6) відомості про Державного кадастрового реєстратора, який прийняв повідомлення.

142. Розгляд повідомлення про виявлення технічної помилки та виконання за результатами його розгляду дій, передбачених пунктами 143-150 цього Порядку, здійснюються Державним кадастровим реєстратором у день надходження такого повідомлення.

143. Державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.

144. Якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру:

1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30;

2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру);

3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок);

4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.

145. У протоколі виправлення помилки зазначаються:

1) дата та номер протоколу;

2) реєстраційний номер повідомлення про виявлення технічних помилок (за наявності);

3) відомості про документ, в якому виявлено технічну помилку (витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру), а саме: назва, реєстраційний номер та дата видачі;

4) відомості про особу, яка звернулася з повідомленням про виявлення технічної помилки (за наявності), зазначені у підпункті 3 пункту 72 цього Порядку;

5) суть виявлених помилок;

6) відомості про Державного кадастрового реєстратора, який здійснив виправлення технічної помилки;

7) дані про об'єкт Державного земельного кадастру, у відомостях щодо якого виявлено технічну помилку.

Протокол виправлення помилки у паперовій формі підписується Державним кадастровим реєстратором та засвідчується його печаткою, а в електронній формі - власним електронним цифровим підписом.

146. Виправлення технічної помилки здійснюється Державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі, витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру та всіх документах, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі) та містять відповідні відомості, шляхом повторного виготовлення (в електронній та паперовій формі) відповідних документів (їх аркушів).

147. На аркуші документа у паперовій формі, в якому виявлено технічну помилку, Державний кадастровий реєстратор робить позначку про наявність та виправлення помилки за формою згідно з додатком 32, в якій зазначаються:

1) дата та номер протоколу виправлення помилки;

2) дата та номер відповідного документа (за наявності), що містить виправлені відомості;

3) відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку.

На аркуші документа в електронній формі, в якому виявлено технічну помилку, Державний кадастровий реєстратор робить відповідну електронну позначку за власним електронним цифровим підписом.

148. Документ у паперовій формі, що містить виправлені відомості, разом з протоколом виправлення помилки та повідомленням про виявлення технічної помилки (за наявності) долучається до документа, в якому виявлено технічну помилку, і зберігається разом з ним.

149. Якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, та не потребують виправлення у зв'язку з невиявленням відповідних технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє заявникові про відмову у виправленні вказаних у його повідомленні помилок із зазначенням причини відмови згідно з додатком 33.

150. Якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для їх внесення, але потребують виправлення у зв'язку з виявленням технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє про це заявникові згідно з додатком 34 із зазначенням документів та технічних помилок у них, виправлення яких має передувати виправленню відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких внесені такі відомості, здійснюється Державним кадастровим реєстратором після виправлення помилок у зазначених документах за заявою заінтересованої особи за формою згідно з додатком 35відповідно до пунктів 140-148 цього Порядку.

До заяви додаються:

документи (або їх посвідчені копії), на підставі яких до Державного земельного кадастру внесені відомості, та ті, що містять технічні помилки;

документи з виправленими технічними помилками, які є підставою для виправлення відповідних технічних помилок у Державному земельному кадастрі;

документ, що підтверджує оплату послуг з виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі.

151. У разі виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересованій особі згідно з додатком 36 та виправляє зазначену помилку відповідно до пунктів 140-148 цього Порядку.

У повідомленні про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення, зазначаються суть виявлених помилок та можливі шляхи їх виправлення.

152. У разі виявлення фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37.

До заяви додаються:

документи (або їх посвідчені копії), що містять зазначені у повідомленні помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (у разі наявності таких документів);

погоджена документація із землеустрою та оцінки земель з виправленими відомостями, яка є підставою для виправлення відповідних помилок у Державному земельному кадастрі;

документ, що підтверджує оплату послуг з внесення до Державного земельного кадастру виправлених відомостей у документації із землеустрою та оцінки земель (крім випадків внесення відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами або прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами).

Заява разом з доданими до неї документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

153. Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

154. Приймання та ведення обліку заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру, їх оприлюднення та розгляд здійснюються відповідно допунктів 69-88 цього Порядку після підтвердження факту допущення помилки у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, внесення виправлень відповідно до пунктів 140-148 цього Порядку.

155. У разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, в документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у його відомостях (у тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересованій особі згідно з додатком 38 та виправляє зазначену помилку відповідно до пунктів 152-154 цього Порядку.

У повідомленні про виявлення помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, зазначаються суть виявленої помилки та можливі шляхи її виправлення.

156. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

157. У разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, помилки у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою) зазначений орган у п'ятиденний строк з моменту виявлення помилки:

1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30;

2) безоплатно виправляє помилку в кадастровому номері шляхом присвоєння земельній ділянці за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру нового кадастрового номера, наступного за останнім у відповідному кадастровому кварталі;

3) письмово повідомляє про це власникам, користувачам відповідної земельної ділянки за формою згідно з додатком 31.

158. Помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, підлягають виправленню у Державному земельному кадастрі після їх виправлення у відповідних кадастрах та інформаційних системах.

159. У разі виявлення фізичною або юридичною особою помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, заінтересована особа письмово повідомляє про це відповідному територіальному органові Держземагентства згідно здодатком 39.

До повідомлення додаються документи, що підтверджують помилки та їх характер.

Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

160. Приймання та ведення обліку заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру, їх розгляд здійснюються відповідно до пунктів 69-88 цього Порядку після підтвердження факту допущення помилки у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, внесення відповідних виправлень відповідно до пунктів 140-148 цього Порядку.

161. У разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, помилки у його відомостях, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересованій особі згідно з додатком 40 та суб'єктові інформаційної взаємодії, від якого така інформація надійшла до Державного земельного кадастру.

У повідомленні про виявлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, зазначаються суть виявленої помилки та можливі шляхи її виправлення.

Виправлення виявленої помилки здійснюється у п'ятиденний строк після отримання виправлених відомостей від відповідного суб'єкта інформаційної взаємодії відповідно допунктів 144-148 цього Порядку.

Користування відомостями та документами Державного земельного кадастру

Форми надання відомостей Державного земельного кадастру

162. Відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41;

3) викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки надаються у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Під час здійснення нотаріальних дій витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надаються також нотаріусами за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

163. Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися шляхом:

1) надання доступу до нього в режимі читання;

2) отримання засвідчених копій документів Державного земельного кадастру та витягів з них;

3) пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування відомостей, оприлюднених на офіційному веб-сайті Держземагентства;

4) інформаційної взаємодії Держземагентства та Укрдержреєстру;

5) інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами;

6) отримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування інформації під час державної реєстрації відповідних земельних ділянок;

7) отримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування узагальнених відомостей про кількість та якість земель, а до 2015 року - органами місцевого самоврядування копій звітів державної статистичної звітності з кількісного обліку земель.

164. Відомості Державного земельного кадастру, які містять інформацію, що є державною таємницею, надаються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну таємницю".

Інші відомості Державного земельного кадастру є відкритою інформацією, крім випадків, визначених законом.

165. Надання відомостей Державного земельного кадастру відповідно до пунктів 162 і 163 цього Порядку здійснюється на платній основі, крім випадків:

1) видачі Державним кадастровим реєстратором витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для підтвердження:

державної реєстрації земельної ділянки;

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель;

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі державного кордону, межі адміністративно-територіальних одиниць, нормативну грошову оцінку земель, розташованих у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, економічну оцінку земель, обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами;

2) надання органам державної влади, органам місцевого самоврядування:

узагальнених відомостей про кількість та якість земель;

відомостей і документів Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, для здійснення повноважень, визначених законом;

3) надання до 2015 року органам місцевого самоврядування копій звітів державної статистичної звітності з кількісного обліку земель;

4) пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування відомостей Державного земельного кадастру, оприлюднених на офіційному веб-сайті Держземагентства, про:

межі адміністративно-територіальних одиниць;

кадастрові номери земельних ділянок;

межі земельних ділянок;

цільове призначення земельних ділянок;

розподіл земель між власниками, користувачами (форма власності, вид речового права);

обмеження у використанні земель та земельних ділянок;

зведені дані про кількість та якість земель;

5) інформаційної взаємодії Держземагентства та Укрдержреєстру.

Надання витягів з Державного земельного кадастру, довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, засвідчених копій документів Державного земельного кадастру та витягів з них

166. Для отримання витягу з Державного земельного кадастру, довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього заявник або уповноважена ним особа за дорученням власника земельної ділянки, або нотаріус відповідно до пункту 17 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" під час вчинення правочину щодо земельної ділянки подає Державному кадастровому реєстраторові:

1) заяву за формою згідно з додатком 42;

2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), або викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених пунктом 165 цього Порядку);

3) документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).

У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування у заяві зазначаються підстави для надання відповідної інформації з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу запитувати таку інформацію, а також реквізити справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації. Така заява розглядається у позачерговому порядку.

У разі коли заявник або уповноважена ним особа за дорученням власника земельної ділянки, або нотаріус відповідно до пункту 17 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" під час вчинення правочину щодо земельної ділянки відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та пункту 187 цього Порядку мають доступ до Державного земельного кадастру, вони мають право надсилати документи, зазначені у підпунктах 1-3 цього пункту, Державному кадастровому реєстраторові в електронній формі за власним цифровим підписом засобами електрозв'язку та отримувати документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, в електронній формі за цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора.

167. Заява про надання відомостей з Державного земельного кадастру з доданими документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор надає протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви заявникові документ, передбачений пунктом 166 цього Порядку, або вмотивовану відмову в наданні такого документа.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявникові в день надходження відповідної заяви.

168. Відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у формі повідомлення у разі, коли:

1) у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості;

2) із заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру звернулася неналежна особа;

3) документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

Повідомлення про відмову у наданні відомостей надається за формою згідно з додатком 43.

169. Заяви (запити) про отримання документів, передбачених пунктом 166 цього Порядку, обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Заяви (запити) реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації заяви (запиту) у Державному земельному кадастрі є датою її прийняття.

170. Під час прийняття заяви (запиту) до Державного земельного кадастру щодо об'єкта Державного земельного кадастру вносяться такі дані:

1) реєстраційний номер заяви (запиту);

2) дата реєстрації заяви (запиту);

3) відомості про особу, яка звернулася із заявою (запитом), зазначені у підпункті 3 пункту 72 цього Порядку;

4) кадастровий номер (за наявності) та місцезнаходження земельної ділянки або дані про інший об'єкт Державного земельного кадастру, щодо якого здійснено запит;

5) підстави для надання відповідної інформації з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування запитувати таку інформацію, а також реквізити справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації (якщо запит здійснено органом державної влади, органом місцевого самоврядування);

6) відомості про оплату послуг з надання відомостей з Державного земельного кадастру або про їх безоплатне надання з посиланням на відповідну норму закону;

7) відомості про Державного кадастрового реєстратора (нотаріуса), який прийняв заяву (запит).

171. Витяг з Державного земельного кадастру надається про:

1) межі державного кордону за формою згідно з додатком 44;

2) землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (та за їх межами в межах державного кордону) за формою згідно з додатком 45;

3) обмеження у використанні земель за формою згідно з додатком 46;

4) земельну ділянку за формою згідно з додатком 47.

172. У разі необхідності отримання додаткової до витягу з Державного земельного кадастру графічної інформації про об'єкт Державного земельного кадастру замовник може отримати викопіювання з кадастрової карти (плану) або іншої картографічної документації Державного земельного кадастру про такий об'єкт відповідно до пунктів 166-170, 181-183цього Порядку.

173. На отримання витягу з Державного земельного кадастру про межі державного кордону, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (та за їх межами в межах державного кордону) мають право органи державної влади, органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом.

174. На отримання витягу з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель мають право:

1) органи державної влади, органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом;

2) власники, користувачі земельних ділянок або уповноважені ними особи, земельні ділянки яких розташовані в межах або перетинаються межами обмежень у використанні земель та/або межами їх режимоутворюючих об'єктів (за наявності таких об'єктів);

3) особи, в інтересах яких встановлено обмеження, або уповноважені ними особи.

175. На отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право:

1) власники, користувачі земельної ділянки або уповноважені ними особи;

2) спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) осіб, зазначених у підпункті 1 цього пункту, або уповноважені ними особи;

3) особи, в інтересах яких встановлено обмеження, або уповноважені ними особи;

4) органи державної влади, органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом;

5) особи, які отримали ліцензії на проведення землеоціночних робіт та земельних торгів;

5-¹) особи, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру інженерів-геодезистів, для виконання зазначених робіт;

6) нотаріус за дорученням власника земельної ділянки під час вчинення правочину щодо неї;

7) особа, якій належить речове право на земельну ділянку.

176. Витяг з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру у двох примірниках, які підписує Державний кадастровий реєстратор та засвідчує свій підпис власною печаткою, а у разі, коли витяг надається в електронній формі, - посвідчує його власним цифровим підписом.

Перший примірник витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру надається заявникові, другий - зберігається у відповідному територіальному органі Держземагентства. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку долучається до Поземельної книги.

У разі коли витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку надається нотаріусом, перший примірник такого витягу залишається у справах нотаріуса, а другий - передається протягом двох робочих днів територіальному органові Держземагентства для долучення до Поземельної книги.

177. У разі звернення за отриманням витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру заявник пред'являє Державному кадастровому реєстраторові паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі звернення уповноваженої ним особи - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені заявника.

Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи, повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку.

178. Витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянку для оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими.

179. Довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом.

180. Довідка з Державного земельного кадастру, що містить узагальнену інформацію про землі (території), формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру у двох примірниках, які підписує Державний кадастровий реєстратор та засвідчує свій підпис власною печаткою, а у разі, коли довідка надається в електронній формі, - посвідчує його власним цифровим підписом.

Перший примірник довідки надається заявникові, другий - зберігається у відповідному територіальному органі Держземагентства.

181. Викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру надаються за формою згідно з додатком 7.

182. На отримання викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру мають право:

1) замовники витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру в разі необхідності отримання ними додаткової графічної інформації про такий об'єкт;

2) органи державної влади, органи місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом;

3) власники, користувачі земельних ділянок або уповноважені ними особи;

4) особи, в інтересах яких встановлено обмеження у використанні земель, або уповноважені ними особи;

5) особи, які отримали ліцензії на проведення землеоціночних робіт та земельних торгів;

5-¹) особи, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру інженерів-геодезистів, для виконання зазначених робіт.

183. Викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

184. Засвідчені копії документів Державного земельного кадастру та витяги з них надаються за формами згідно з додатками 48 і 49.

185. На отримання засвідчених копій документів Державного земельного кадастру та витягів з них мають право особи, які відповідно до цього Порядку мають право на отримання оригіналів відповідних документів, а саме:

1) щодо документації, на підставі якої внесені відомості до Поземельної книги на земельну ділянку, - особи, яким належить речове право на таку земельну ділянку;

2) щодо інших документів (крім документів, що містять державну таємницю) - фізичні та юридичні особи;

3) щодо усіх документів Державного земельного кадастру та витягів з них - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, якщо це пов'язано із здійсненням ними повноважень, встановлених законом.

186. Засвідчені копії документів Державного земельного кадастру та витяги з них формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру у двох примірниках, які підписує Державний кадастровий реєстратор та засвідчує свій підпис власною печаткою, а у разі, коли копія документа Державного земельного кадастру або витяг з нього надається в електронній формі, - посвідчує його власним цифровим підписом.

Перший примірник копії документа Державного земельного кадастру або витягу з нього надається заявникові, другий - зберігається у відповідному територіальному органі Держземагентства.

Надання доступу до Державного земельного кадастру в режимі читання

187. Користування відомостями Державного земельного кадастру здійснюється шляхом надання доступу до нього в режимі читання:

1) банкам під час здійснення операцій з іпотеки;

2) особам, які отримали ліцензії на проведення землеоціночних робіт та земельних торгів;

2-¹) особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру інженерів-геодезистів, для виконання зазначених робіт;

3) нотаріусам під час здійснення нотаріальних дій щодо земельної ділянки (крім посвідчення заповіту) для отримання витягу з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

188. Надання доступу до Державного земельного кадастру в режимі читання суб'єктам, зазначеним у пункті 187 цього Порядку, здійснюється Держземагентством за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку та електронного цифрового підпису.

189. Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається суб'єктові, зазначеному у пункті 187 цього Порядку, на платній основі згідно з договором між Держземагентством та зазначеним суб'єктом, в якому зазначаються, зокрема:

1) обсяг відомостей Державного земельного кадастру, до яких надається доступ у режимі читання;

2) обсяг адміністративних послуг Держземагентства з користування відомостями Державного земельного кадастру у зв'язку з наданням доступу до нього в режимі читання.

190. Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання може надаватися до відомостей про:

1) геодезичну основу Державного земельного кадастру;

2) картографічну основу Державного земельного кадастру;

3) державний кордон (графічне зображення державного кордону, повні назви суміжних іноземних держав, опис меж прикордонної смуги, документи, на підставі яких встановлено державний кордон, проведено демаркацію державного кордону);

4) землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць (назва адміністративно-територіальної одиниці, опис меж адміністративно-територіальної одиниці, площа земель в межах адміністративно-територіальної одиниці, повні назви суміжних адміністративно-територіальних одиниць, акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць, категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці (назва, код (номер), межі категорії земель, опис меж, площа, документи, на підставі яких встановлено категорію земель), угіддя адміністративно-територіальної одиниці (назва, код (номер), контури угідь, площа, документи, на підставі яких визначено угіддя, якісні характеристики угідь), економічна та нормативна грошова оцінка земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці, бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці);

5) землі в межах державного кордону за межами територій адміністративно-територіальних одиниць (відомості, зазначені у підпункті 4 цього пункту, у частині, що характеризують такі землі з урахуванням їх місцезнаходження);

6) обмеження у використанні земель (вид, опис меж, площа, зміст обмеження, опис режимоутворюючого об'єкта - контури, найменування та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об'єкта), документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель);

7) земельну ділянку (кадастровий номер, місцезнаходження, опис меж, площа, міри ліній по периметру, координати поворотних точок меж, прив'язка поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, якісний стан земель та бонітування ґрунтів, інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назви, обмеження у використанні земельних ділянок, частина земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки, нормативна грошова оцінка, документація із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку, а також відомості про власників, користувачів земельної ділянки).

191. Для отримання інформації з Державного земельного кадастру суб'єкт, зазначений у пункті 187 цього Порядку, здійснює пошук у Державному земельному кадастрі.

Отриману в результаті пошуку інформацію забороняється надавати іншим особам за їх зверненням, крім випадків, встановлених законом.

Суб'єкт, зазначений у пункті 187 цього Порядку, здійснює заходи щодо забезпечення зберігання, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню інформації, отриманої в результаті доступу до Державного земельного кадастру, відповідно до законодавства.

192. Формування інформації з Державного земельного кадастру здійснюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відповідно до авторизованого запиту суб'єкта, зазначеного у пункті 187 цього Порядку, з обов'язковим зазначенням у ньому підстав для формування такого запиту та критеріїв пошуку інформації про об'єкт Державного земельного кадастру, щодо якого здійснюються певні дії.

193. Під час доступу суб'єкта, зазначеного у пункті 187 цього Порядку, до Державного земельного кадастру за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру фіксуються:

1) особа суб'єкта, зазначеного у пункті 187 цього Порядку;

2) дата, час та тривалість доступу;

3) підстави та параметри запита до Державного земельного кадастру;

4) обсяг та зміст інформації, доступ до якої надано відповідно до авторизованого запиту суб'єкта, зазначеного у пункті 187 цього Порядку.

194. З метою забезпечення захисту інформації, доступ до якої надається відповідно до запитів суб'єктів, зазначених у пункті 187 цього Порядку, використовуються засоби захисту інформації відповідно до законодавства.

Пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей, оприлюднених на офіційному веб-сайті Держземагентства

195. Користування відомостями Державного земельного кадастру шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування відомостей, оприлюднених на офіційному веб-сайті Держземагентства, здійснюється фізичними та юридичними особами:

1) у випадках, передбачених підпунктами 1-7 пункту 196 цього Порядку, - безоплатно з використання поширених веб-оглядачів та редакторів без застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів цілодобово без обмеження з можливістю анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації;

2) у випадках, передбачених підпунктами 8-12 пункту 196 цього Порядку, - на платній основі з використанням поширених веб-оглядачів та редакторів із застосуванням програмного забезпечення Державного земельного кадастру шляхом авторизованого запиту фізичних та юридичних осіб цілодобово з можливістю перегляду, копіювання та роздрукування інформації.

196. На офіційному веб-сайті Держземагентства за допомогою технологічних та програмних засобів Державного земельного кадастру оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про:

1) межі адміністративно-територіальних одиниць;

2) кадастрові номери земельних ділянок;

3) межі земельних ділянок;

4) цільове призначення земельних ділянок;

5) розподіл земель між власниками, користувачами (форма власності, вид речового права);

6) обмеження у використанні земель та земельних ділянок;

7) зведені дані щодо кількісного та якісного обліку земель;

8) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок;

9) земельні угіддя;

10) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

11) координати поворотних точок меж об'єктів Державного земельного кадастру;

12) бонітування ґрунтів.

З метою інформування заявників про стан розгляду їх заяв (запитів) на офіційному веб-сайті Держземагентства оприлюднюються відомості, зазначені у пункті 88 цього Порядку.

Надання органам державної влади, органам місцевого самоврядування інформації під час державної реєстрації земельних ділянок, а також узагальнених відомостей про кількість та якість земель, а до 2015 року копій звітів державної статистичної звітності з кількісного обліку земель

197. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування в електронній формі за допомогою веб-сервісів, які є складовою частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, шляхом розміщення відомостей Державного земельного кадастру на відповідній веб-сторінці органу державної влади або органу місцевого самоврядування надаються такі відомості:

1) відомості про державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію), кадастровий номер, площу, місцезнаходження земельної ділянки, кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки;

2) узагальнені відомості про кількість та якість земель;

3) до 2015 року - копії звітів державної статистичної звітності з кількісного обліку земель.

Доступ органу державної влади, органу місцевого самоврядування до зазначених відомостей є персоніфікованим і здійснюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру шляхом створення за його запитом персонального облікового запису та відповідної веб-сторінки органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Надання інших відомостей Державного земельного кадастру

198. Крім випадків, передбачених пунктами 162 і 163 цього Порядку, відомості Державного земельного кадастру надаються:

1) громадянам:

довідка про наявність та розмір земельної частки (паю) за формою згідно з додатком 50 (у випадку, передбаченому статтею 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям");

довідка про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) за формою згідно з додатком 51 (з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України);

2) нотаріусам - витяг з Державного земельного кадастру про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку новому власникові земельної ділянки за формою згідно з додатком 52 (у випадку, передбаченому пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок").

199. Надання відомостей Державного земельного кадастру, передбачених пунктом 198 цього Порядку, здійснюється державними кадастровими реєстраторами на платній основі відповідно до пунктів 166-170, 176-177 цього Порядку.

Адміністрування Державного земельного кадастру

200. Адмініструванням Державного земельного кадастру є:

1) здійснення заходів щодо створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) технічне і технологічне забезпечення Державного земельного кадастру;

3) збереження та захист відомостей Державного земельного кадастру.

Порядок адміністрування Державного земельного кадастру встановлюється Мінагрополітики.

201. Адміністрування Державного земельного кадастру здійснюється його адміністратором на підставі договорів, укладених з Держземагентством на проведення робіт та надання послуг, пов'язаних з адмініструванням Державного земельного кадастру, відповідно до пункту 200 цього Порядку.

202. Адміністратор Державного земельного кадастру провадить господарську діяльність у сфері ведення Державного земельного кадастру, а також інших сферах відповідно до цього Порядку та свого статуту.

203. Фінансове забезпечення адміністрування Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр".

204. Адміністратор Державного земельного кадастру здійснює такі заходи щодо створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру:

1) створення та супроводження програмного забезпечення (в тому числі його впровадження, вдосконалення та проведення моніторингу, навчання користувачів програмного забезпечення Державного земельного кадастру), яке використовується Держземагентством та його територіальними органами під час ведення Державного земельного кадастру (в тому числі під час створення та оновлення його геодезичної та картографічної основи);

2) створення та супроводження програмного забезпечення (в тому числі його впровадження, вдосконалення та проведення моніторингу, навчання користувачів програмного забезпечення Державного земельного кадастру) з метою користування відомостями Державного земельного кадастру для пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування відомостей, оприлюднених на офіційному веб-сайті Держземагентства, крім випадків, коли відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку такі дії здійснюються фізичними та юридичними особами безоплатно;

3) створення та супроводження програмного забезпечення (в тому числі його впровадження, вдосконалення та проведення моніторингу, навчання користувачів програмного забезпечення Державного земельного кадастру), яке використовується суб'єктами інформаційної взаємодії інших кадастрів та інформаційних систем, їх держателями та адміністраторами для користування відомостями Державного земельного кадастру;

4) створення та супроводження іншого програмного забезпечення, веб-сервісів, пов'язаних із створенням, внесенням та наданням відомостей Державного земельного кадастру відповідно до цього Порядку (в тому числі їх впровадження, вдосконалення та проведення моніторингу, навчання фізичних та юридичних осіб).

205. Адміністратор Державного земельного кадастру здійснює такі заходи щодо технічного і технологічного забезпечення Державного земельного кадастру:

1) технічне і технологічне забезпечення формування геодезичної та картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрового зонування та інформаційного наповнення Державного земельного кадастру;

2) технічне і технологічне забезпечення доступу користувачів програмного забезпечення Державного земельного кадастру до відомостей Державного земельного кадастру;

3) технічне і технологічне забезпечення користування відомостями Державного земельного кадастру суб'єктами інформаційної взаємодії інших кадастрів та інформаційних систем, їх держателями та адміністраторами під час здійснення такої взаємодії;

4) технічне і технологічне забезпечення користування відомостями Державного земельного кадастру органами державної влади, органами місцевого самоврядування в електронній формі за допомогою веб-сервісів;

5) технічне і технологічне забезпечення автоматизації ведення Державного земельного кадастру (в тому числі його матеріально-технічного, апаратного забезпечення, забезпечення засобами комунікації, введення в експлуатацію апаратних засобів та засобів комунікації та методичної підтримки);

6) технічне і технологічне забезпечення оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру (в тому числі архівних матеріалів);

7) технічне і технологічне забезпечення зберігання та архівування відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

206. Адміністратор Державного земельного кадастру здійснює такі заходи щодо збереження та захисту відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі:

1) створення та забезпечення функціонування комплексної системи збереження та захисту відомостей Державного земельного кадастру відповідно до законодавства у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах;

2) авторизація доступу державних кадастрових реєстраторів, користувачів програмного забезпечення Державного земельного кадастру та суб'єктів інформаційної взаємодії інших кадастрів та інформаційних систем до Державного земельного кадастру;

3) створення, збереження та захист резервної копії відомостей Державного земельного кадастру;

4) впровадження та забезпечення використання засобів криптографічного та технічного захисту інформації під час ведення Державного земельного кадастру;

5) забезпечення використання електронного цифрового підпису для функціонування електронного документообігу під час ведення Державного земельного кадастру.

Додаток 1  до Порядку

 

ВИМОГИ 
до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа

Загальні положення

1. Ці вимоги встановлюють порядок оформлення електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель в електронному вигляді (електронного документа), формується з метою внесення даних до Державного земельного кадастру, а також визначають набір базових лексичних та синтаксичних правил для створення електронного документа.

2. У цих вимогах терміни вживаються у такому значенні:

атрибут - складова частина елемента електронного документа, що визначає його параметри;

виконавець робіт - суб’єкт господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виконання робіт із землеустрою та/або оцінки земель;

елемент - складова частина електронного документа, що є закінченою смисловою одиницею. Елемент складається з одного або кількох вкладених у нього елементів (дочірні елементи) і атрибутів;

електронний документ - електронний файл уніфікованої форми для обміну інформацією, яка використовується під час ведення Державного земельного кадастру і виконання топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою та оцінки земель.

3. Зміст електронного документа формується на основі відомостей, що містяться у паперових документах, складених виконавцями робіт.

4. До електронного документа вноситься інформація про:

результати та виконавців робіт із землеустрою та оцінки земель, топографо-геодезичних робіт;

об’єкти Державного земельного кадастру;

суб’єктів земельних відносин.

5. Базовими елементами формування електронного документа є геодезичні дані (координати точок повороту меж контуру об’єкта Державного земельного кадастру), які забезпечують просторову основу інших відомостей електронного документа і можливість їх використання у Державному земельному кадастрі.

6. Формат електронного документа визначає метамову, на основі якої визначаються специфічні, предметно-орієнтовані схеми даних для кожного виду документації із землеустрою та оцінки земель.

7. Виконавець робіт заповнює ті елементи електронного документа, щодо яких він розробляє документацію із землеустрою або оцінки земель відповідно до укладених договорів.

Логічна структура електронного документа

8. Електронний документ створюється у вигляді файла формату XML у кодуванні Unicode (UTF-8).

Електронний документ повинен бути коректним (well-formed) та валідним (valid).

9. Файл складається з текстових рядків, що містять елементи та атрибути, а також їх значення. Назви елементів та атрибутів складаються з англійських літер.

10. Типи елементів можуть бути простими (simple type) або комплексними (complex type). Комплексні типи як сукупність вкладених простих та комплексних типів описуються окремими таблицями.

11. Опис логічної структури елемента електронного документа наведено в додатку 1.

12. Зміст таблиці зазначається двома рядками з відповідними назвами “<Розташування елемента>” та “<Назва елемента>”.

13. У першому рядку змісту таблиці “<Розташування елемента>” зазначається розташування елемента в дереві XML схеми електронного документа у такому вигляді:

“<Назва кореневого елемента>/

<Назва дочірнього елемента першого рівня>/…/

<Назва дочірнього елемента N рівня>/”,

де N = 1, …, p; р - натуральне число.

14. Назва кореневого елемента електронного документа (UkrainianCadastralExchangeFile) зазначається в кожній таблиці опису структури елемента електронного документа.

15. У другому рядку змісту таблиці “<Назва елемента>” зазначаються назви дочірніх елементів відповідних рівнів - “<Назва дочірнього елемента N рівня>” та його скорочений опис українською мовою - “<Анотація дочірнього елемента N рівня>”.

16. Таблиця має кілька стовпчиків, що об’єднані під назвою “Склад елемента”, в яких зазначаються назви дочірніх елементів відповідних рівнів - “<Назва дочірнього елемента M рівня дочірнього елемента N рівня>” (де M = 1,…,k; k - натуральне число), їх типи - “<Тип дочірнього елемента M рівня дочірнього елемента N рівня>” та анотації - “<Анотація дочірнього елемента M рівня дочірнього елемента N рівня>” в такій послідовності:

у першому стовпчику - дочірні елементи першого рівня;

у другому - другого рівня.

Кількість рівнів дочірніх елементів може бути різною.

17. В останньому стовпчику таблиці під назвою “Додаткова інформація” зазначаються у разі необхідності додаткового опису наведених дочірніх елементів посилання на таблиці, які описують комплексні типи дочірніх елементів та інші елементи.

18. Перетини стовпчиків та рядків таблиці є полями таблиці.

Структура електронного документа

19. Структура електронного документа складається із службової та інформаційної частин. 

20. Службова частина (AdditionalPart) використовується для формування і обміну інформацією про реквізити електронного документа та виконавця робіт і складається з:

інформації про електронний документ;

інформації про осіб, які сформували, здійснили коригування даних електронного документа.

21. Інформаційна частина (InfoPart) використовується для обміну інформацією про об’єкти Державного земельного кадастру і їх метричні відомості та складається з:

метричної інформації електронного документа;

територіальної зони (групи об’єктів Державного земельного кадастру);

кадастрової зони;

кадастрового кварталу.

Інформація про електронний документ

22. Опис елемента “Інформація про електронний документ” (ServiceInfo) наведено в додатку 2.

23. Елемент “Інформація про електронний документ” (ServiceInfo) складається з таких елементів, в яких зазначаються:

1) в елементі “Ідентифікація електронного документа” (FileID) - дата формування електронного документа (FileDate) та його унікальний ідентифікатор (FileGUID).

Датою формування електронного документа є момент внесення всіх обов’язкових та опціонних даних, які одержані за результатами виконання земельнокадастрових та землеоціночних робіт та надання послуг.

Унікальний ідентифікатор електронного документа присвоюється у разі створення системи ідентифікуючих даних (ідентифікаторів);

2) в елементі “Версія формату електронного документа” (FormatVersion) - інформація про версію електронного документа у разі її присвоєння;

3) в елементі “Найменування територіального органу Держземагентства” (ReceiverName) - повне найменування територіального органу Держземагентства, який перевіряє дані електронного документа;

4) в елементі “Ідентифікатор територіального органу Держземагентства” (ReceiverIdentifier) - код територіального органу Держземагентства;

5) в елементі “Назва програмного забезпечення” (Software) - повна назва комп’ютерної програми, за допомогою якої формуються дані електронного документа;

6) в елементі “Версія програмного забезпечення” (SoftwareVersion) - версія комп’ютерної програми, за допомогою якої формуються дані електронного документа.

24. Інформація, що зазначається в елементах згідно з підпунктами 3 і 4 пункту 23 цих вимог, використовується під час проведення перевірки належності подання електронного документа на перевірку, систематизації електронних документів, з метою упорядкування даних Державного земельного кадастру, інформація, що зазначається в елементах згідно зпідпунктами 5 і 6 пункту 23 цих вимог, - для проведення аналізу ефективності програмного забезпечення під час формування даних електронних документів та для внесення пропозицій стосовно їх вдосконалення.

Інформація про осіб, які сформували, здійснили коригування даних електронного документа

25. Опис елемента “Інформація про осіб, які сформували, здійснили коригування даних електронного документа” (InfoLandWork) наведено в додатку 3.

26. Елемент “Інформація про осіб, які сформували, здійснили коригування даних електронного документа” (InfoLandWork) складається з таких елементів, в яких зазначаються:

1) в елементі “Відомості про виконавця робіт” (Executor) - відомості про особу, яка сформувала дані електронного документа, згідно з додатком 4;

2) в елементі “Опис коригувань даних електронного документа” (Actions):

в елементі “Тип дії особи щодо коригування даних електронного документа” (TypeAction) - тип такої дії для кожної зміни даних електронного документа;

в елементі “Опис дій особи щодо коригування даних електронного документа” (Action) - опис дій особи під час коригування даних електронного документа;

в елементі “Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка здійснила коригування даних електронного документа” (ExecutorName) - прізвище, ім’я та по батькові особи, яка здійснила коригування даних електронного документа;

в елементі “Посада особи” (ExecutorPosition) - посада;

в елементі “Дата коригування” (DateApproved) - дата коригування даних електронного документа.

Метрична інформація електронного документа

27. Метрична інформація електронного документа (MetricInfo) наведена у додатку 5.

28. Метрична інформація електронного документа (MetricInfo) складається з таких елементів, в яких зазначається:

1) в елементі “Система координат” (CoordinateSystem) - дані про одну із систем геодезичних координат:

система координат СК42 (шестиградусна зона) (SC42) - державна система геодезичних координат 1942 року (в шестиградусних зонах), введена в дію постановою Ради Міністрів СРСР від 7 квітня 1946 р. № 760;

система координат СК-42 (трьохградусна зона)” (SC42_3) - державна система геодезичних координат 1942 року (в трьохградусних зонах);

місцева система координат (Local) - система геодезичних координат, утворена від державної системи координат;

система координат УСК-2000 (USC2000) - державна геодезична референцна система координат УСК-2000;

система координат WGS84 (WGS84) - світова геодезична референцна система WGS-84;

система координат 1963 року (SC63) - умовна система координат 1963 року, введена в дію постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 14 лютого 1963 р. № 208-76;

2) в елементі “Система висот” (HeightSystem) - інформація про спосіб розрахунку висот, який використовується під час проведення геодезичних вимірів. Такими системами є балтійська система висот (Baltic); балтійська система висот 77 (Baltic77); інша система висот (Other);

3) в елементі “Одиниці виміру” (MeasurementUnit) - інформація про одиниці виміру, які використовуються під час проведення геодезичних вимірів та/або складення планово-картографічних матеріалів (метри (М), кілометри (Km) або інші одиниці виміру (Other);

4) в елементі “Координати вузлів полігона об’єкта Державного земельного кадастру” (PointInfo) - інформація про координати вузлів полігона об’єкта Державного земельного кадастру згідно з додатком 6;

5) в елементі “Блок опису поліліній” (Polyline) зазначаються:

в елементі “Полілінії межі полігона об’єкта Державного земельного кадастру” (PL) - інформація про полілінії межі полігона об’єкта Державного земельного кадастру;

в елементі “Унікальний номер полілінії межі полігона об’єкта Державного земельного кадастру” (ULID) - унікальний номер полілінії межі полігона об’єкта Державного земельного кадастру;

в елементі “Блок опису всіх вузлів полілінії” (Points) - опис усіх вузлів полілінії;

в елементі “Посилання на UPID вузла полігона об’єкта Державного земельного кадастру” (P) - посилання на UPID - унікальний номер вузла полігона об’єкта Державного земельного кадастру;

в елементі “Довжина лінії” (Length) - довжина лінії;

6) в елементі “Закріплені вузли межі полігона об’єкта Державного земельного кадастру” (ControlPoint) - перелік вузлів полілінії (посилання на UPID вузла полігона об’єкта Державного земельного кадастру) (Р), які встановлені в натурі (на місцевості).

Територіальна зона (група об’єктів Державного земельного кадастру)

29. Елемент “Територіальна зона (група об’єктів Державного земельного кадастру)” (TerritorialZoneInfo) наведений у додатку 7.

30. В елементі “Територіальна зона (група об’єктів Державного земельного кадастру)” (TerritorialZoneInfo) зазначаються такі елементи та дані:

1) в елементі “Номер територіальної зони - обліковий номер об’єкта Державного земельного кадастру” (TerritorialZoneNumber), зокрема:

в елементі “Код територіальної зони - групи об’єктів Державного земельного кадастру” (TerritorialZoneCode) - код (тризначний) територіальної зони згідно з переліком територіальних зон, наведеним у додатку 2 до Порядку ведення Державного земельного кадастру;

в елементі “Позначення виду об’єкта Державного земельного кадастру певної групи” (TerritorialZoneID) - ідентифікатор (шестизначний) територіальної зони для використання у пошуковій системі Державного земельного кадастру згідно з переліками та класифікаторами, наведеними у додатках 3-6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, а також номерами економіко-планувальних зон, зазначених у документації з оцінки земель (згідно з Національним стандартом № 2 “Оцінка нерухомого майна”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1442 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 44, ст. 2885), номерами зон регулювання забудови (функціональних зон), зазначених у відповідній містобудівній документації, номерами еколого-економічних зон та зон протиерозійного районування (зонування), встановлених відповідно до Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 681 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 21, ст. 1429);

в елементі “Порядковий номер об’єкта Державного земельного кадастру певної групи та виду” (TerritorialZoneShortNumber) - порядковий номер (восьмизначний) територіальної зони, який визначено за результатами робіт із землеустрою, оцінки земель чи кадастрових зйомок, складення містобудівної документації;

2) в елементі “Виконавець” (Executor) - інформація про виконавця робіт із встановлення меж територіальної зони, зокрема:

в елементі “Прізвище, ім’я та по батькові особи” (ExecutorName) - прізвище, ім’я та по батькові особи, яка підготувала документацію із землеустрою щодо встановлення меж територіальної зони;

в елементі “Посада виконавця” (ExecutorPosition) - посада особи, яка підготувала документацію із землеустрою щодо встановлення меж територіальної зони;

в елементі “Контактна інформація” (ContactInfo) - номер телефону (Phone), номер факсу (Fax), електронна адреса (Email);

3) в елементі “Відповідальна особа” (Chief), зокрема:

в елементі “Прізвище, ім’я та по батькові особи” (ChiefName) - прізвище, ім’я та по батькові відповідальної за дотримання вимог законодавства особи - виконавця робіт;

в елементі “Посада особи” (ChiefPosition) - посада відповідальної за дотримання вимог законодавства особи - виконавця робіт;

4) в елементі “Документація із землеустрою” (TechDocumentation), зокрема:

в елементі “Вид документації із землеустрою” (DocumentationType) - назва документації із землеустрою та її код згідно з додатком 8;

в елементі “Обліковий номер документації із землеустрою” (BookNumber) - номер документації із землеустрою, який присвоюється виконавцем робіт;

в елементі “Перелік документів, з яких складається документація із землеустрою” (DocumentList) - відповідно до змісту документації із землеустрою код кожного документа згідно здодатком 9, а у разі відсутності коду - повна назва документа, який містить документація із землеустрою;

в елементі “Дата складення документації із землеустрою” (DateDrafted) - дата складення документації із землеустрою;

в елементі “Дата складення акта приймання-передачі виконаних робіт” (DateSigned) - дата складення акта приймання-передачі робіт із землеустрою між виконавцем робіт і їх замовником;

5) в елементі “Державна експертиза землевпорядної документації” (DocumentExpertise), зокрема:

в елементі “Потреба у проведенні державної експертизи” (ExpertiseRequired) - відомості про проведення обов’язкової державної експертизи документації із землеустрою відповідно до Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації” згідно з додатком 10;

в елементі “Найменування органу Держземагентства” (Expertise Аuthority) - найменування структурного підрозділу Держземагентства або його територіального органу, який проводив державну експертизу землевпорядної документації;

в елементі “Дата висновку” (ExpertiseDate) - дата затвердження висновку державної експертизи землевпорядної документації відповідно до Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації”;

в елементі “Номер висновку” (ExpertiseNumber) - номер висновку державної експертизи землевпорядної документації;

6) в елементі “Затвердження документації із землеустрою” (DocumentationApproval), зокрема:

в елементі “Найменування органу” (ApprovedBy) - найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який затвердив документацію із землеустрою;

в елементі “Дата документа” (ApprovalDate) - дата документа, яким затверджено документацію із землеустрою;

в елементі “Номер документа” (ApprovalNumber) - номер документа, яким затверджено документацію із землеустрою;

7) в елементі “Блок опису зовнішніх полігонів територіальної зони” (Externals) - відомості про зовнішні межі територіальної зони;

8) в елементі “Блок опису внутрішніх полігонів територіальної зони” (Internals) - відомості про внутрішні межі територіальної зони.

Внесення відомостей в елементи, зазначені у підпунктах 7 і 8 цього пункту, здійснюється за допомогою елемента “Межа зовнішнього (внутрішнього) полігона територіальної зони” (Boundary) згідно з додатком 11.

31. Якщо документація із землеустрою не проходила державної експертизи, елемент “Державна експертиза землевпорядної документації” (DocumentExpertise) не заповнюється.

Кадастрова зона

32. Елемент “Кадастрова зона” (CadastralZoneInfo) наведений у додатку 12.

33. Елемент “Кадастрова зона” (CadastralZoneInfo) є елементом, який використовується в Державному земельному кадастрі для швидкого доступу до інформації про кадастровий квартал та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, складається з таких елементів, в яких зазначаються:

1) в елементі “Номер кадастрової зони” (CadastralZoneNumber) -дванадцятизначний номер кадастрової зони;

2) в елементі “Ознака об’єкта Державного земельного кадастру” (CadastralUnit) - описова інформація про кадастрову зону (CadastralZone);

3) в елементі “Блок опису зовнішніх полігонів кадастрової зони” (Externals) - відомості про зовнішні межі кадастрової зони;

4) в елементі “Блок опису внутрішніх полігонів кадастрової зони” (Internals) - відомості про внутрішні межі кадастрової зони.

Внесення відомостей у зазначені елементи здійснюється за допомогою елемента “Межа зовнішнього (внутрішнього) полігона кадастрової зони” (Boundary) згідно з додатком 11;

5) в елементі “Блок опису кадастрових кварталів” (CadastralQuarters) зібрані всі дані про кожний кадастровий квартал (CadastralQuarterInfo), з яких складається кадастрова зона.

Кадастровий квартал

34. Елемент “Кадастровий квартал” (CadastralQuarterInfo) наведений у додатку 13.

35. Елемент “Кадастровий квартал” (CadastralQuarterInfo) використовується в Державному земельному кадастрі для швидкого доступу до інформації про земельну ділянку (її місцезнаходження, права на неї та обмеження таких прав) і складається з таких елементів і даних, в яких зазначаються:

1) в елементі “Номер кадастрового кварталу” (CadastralQuarterNumber) - тризначний номер кадастрового кварталу;

2) в елементі “Інформація про регіон” (RegionalContacts):

прізвище, ім’я та по батькові керівника органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на дату затвердження документації із землеустрою (LocalAuthorityHead);

прізвище, ім’я та по батькові начальника територіального органу Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення на дату погодження документації із землеустрою (DKZRHead);

3) в елементі “Блок опису зовнішніх полігонів кадастрового кварталу” (Externals) - відомості про зовнішні межі кадастрового кварталу;

4) в елементі “Блок опису внутрішніх полігонів кадастрового кварталу” (Internals) - відомості про внутрішні межі кадастрового кварталу.

Внесення відомостей в елементи, зазначені у підпунктах 3 і 4 цього пункту, здійснюється за допомогою елемента “Межа зовнішнього (внутрішнього) полігона кадастрового кварталу” (Boundary) згідно з додатком 11;

5) в елементі “Блок опису земельних ділянок” (Parcels) - дані про кожну земельну ділянку (ParcelInfo), з яких складається кадастровий квартал.

Земельна ділянка

36. Елемент “Земельна ділянка” (ParcelInfo) наведений у додатку 14.

37. Елемент “Земельна ділянка” (ParcelInfo) складається з таких елементів:

“Місцезнаходження земельної ділянки” (ParcelLocationInfo);

“Категорія земель/Цільове призначення земельної ділянки/Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель” (CategoryPurposeInfo);

“Форма власності на земельну ділянку” (OwnershipInfo);

“Метрична інформація земельної ділянки, обмежень її використання та угідь” (ParcelMetricInfo);

“Блок опису всіх власників земельної ділянки” (Proprietors);

“Право користування земельною ділянкою” (LegalModeInfo);

“Реквізити документації” (TechnicalDocumentationInfo);

“Державний акт на земельну ділянку” (StateActInfo);

“Грошова оцінка земельної ділянки” (ValuationInfo);

“Блок опису оренди земельної ділянки” (Leases);

“Блок опису суборенди земельної ділянки” (Subleases);

“Блок опису всіх обмежень земельної ділянки” (Restrictions);

“Блок опису всіх угідь земельної ділянки” (LandsParcel);

“Блок опису всіх суміжників земельної ділянки” (AdjacentUnits).

38. Елементи, зазначені у пункті 37 цих вимог, мають свій перелік елементів і даних, які характеризують земельну ділянку та права на неї як на об’єкт земельних відносин.

Місцезнаходження земельної ділянки

39. Елемент “Місцезнаходження земельної ділянки” (ParcelLocationInfo) наведений у додатку 15.

40. Елемент “Місцезнаходження земельної ділянки” (ParcelLocationInfo) складається з таких елементів і даних, в яких зазначаються:

1) в елементі “Регіон” (Region) - назва адміністративно-територіальної одиниці;

2) в елементі “Назва населеного пункту” (Settlement) - назва міста, селища, села без урахування належності земельної ділянки до земель населеного пункту чи її розташування за межами населеного пункту;

3) в елементі “Назва району” (District) - назва району, в якому розташовано населений пункт;

4) в елементі “Відношення до населеного пункту” (ParcelLocation) - належність земельної ділянки до земель в межах населеного пункту (Urban) або інформація про те, що земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (Rural);

5) в елементі “Адреса земельної ділянки” (ParcelAddress) - місцезнаходження земельної ділянки. У разі коли земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, зазначений елемент складається з таких елементів:

“Тип (вулиця, проспект, провулок)” (StreetType);

“Назва вулиці” (StreetName);

“Номер будинку” (Building);

“Номер корпусу” (Block);

6) в елементі “Блок додаткової інформації” (AdditionalInfoBlock) - вся необхідна додаткова інформація (AdditionalInfo) про місцезнаходження земельної ділянки.

Категорія земель/Цільове призначення земельної ділянки/Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель

41. Елемент “Категорія земель/Цільове призначення земельної ділянки/Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель” (CategoryPurposeInfo) наведений удодатку 16.

42. Елемент “Категорія земель/Цільове призначення земельної ділянки/Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель” (CategoryPurposeInfo) складається з таких елементів і даних, в яких зазначаються:

1) в елементі “Категорія земель” (Category) - назва категорії земель за їх основним цільовим призначенням згідно з додатком 3 до Порядку ведення Державного земельного кадастру;

2) в елементі “Цільове призначення земельної ділянки” (Purpose) - цільове призначення земельної ділянки згідно з документацією із землеустрою, яке визначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель;

3) в елементі “Вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з документом, що є підставою для набуття права” (Use) - вид використання земельної ділянки, який визначається відповідно до частини п’ятої статті 20 Земельного кодексу України.

Форма власності на земельну ділянку

43. Елемент “Форма власності на земельну ділянку” (OwnershipInfo) наведений у додатку 17 та складається з елемента “Код форми власності” (Code), який заповнюється згідно з переліком “Код форми власності на земельну ділянку”, наведеним у додатку 18.

Метрична інформація земельної ділянки, обмежень її використання та угідь

44. Елемент “Метрична інформація земельної ділянки, обмежень її використання та угідь” (ParcelMetricInfo) наведений у додатку 19.

45. Елемент “Метрична інформація земельної ділянки, обмежень її використання та угідь” (ParcelMetricInfo) складається з елементів, які стосуються метричних даних об’єкта, Державного земельного кадастру, в яких зазначаються:

1) в елементі “Унікальний номер ділянки в межах кварталу” (ParcelID) - унікальний чотиризначний номер земельної ділянки в межах кварталу;

2) в елементі “Опис земельної ділянки” (Description) - довільний опис земельної ділянки;

3) в елементі “Площа земельної ділянки” (Area) - одиниці виміру площі земельної ділянки (MeasurementUnit), значення площі (Size) та метод її визначення (DeterminationMethod), зокрема:

обчислення площі за значеннями координат точок повороту меж земельної ділянки, зазначених в електронному документі (ExhangeFileCoordinates);

значення площі, наведене у правовстановлюючому документі (DocExch);

переобчислення (Calculation) із зазначенням системи координат, в якій відбувалося переобчислення;

4) в елементі “Похибка” (Error) - середня квадратична похибка обчислення площі земельної ділянки;

5) в елементі “Блок опису зовнішніх полігонів земельної ділянки” (Externals) - відомості про зовнішні межі земельної ділянки;

6) в елементі “Блок опису внутрішніх полігонів земельної ділянки” (Internals) - відомості про внутрішні межі земельної ділянки.

46. Внесення відомостей в елементи, передбачені підпунктами 5 і 6 пункту 45 цих вимог, здійснюється за допомогою елемента “Межа об’єкта” (Boundary) згідно з додатком 11.

47. Якщо ділянка складається з кількох полігонів (архіпелагів), зовнішніх (Externals) меж може бути більш як одна. За наявності вкраплених ділянок (внутрішніх полігонів, так званих бубликів) відповідний елемент (Externals) включає в себе один або декілька внутрішніх полігонів.

Інформація про власника земельної ділянки

48. Елемент “Інформація про власника земельної ділянки” (ProprietorInfo) наведений у додатку 20.

49. Елемент “Інформація про власника земельної ділянки” (ProprietorInfo) складається з таких елементів, в яких зазначаються:

1) в елементі “Частка земельної ділянки” (ParcelPart) - частка кожного із співвласників земельної ділянки у відсотках (Percent) або у вигляді дробу (Part), якщо земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності. У разі зазначення частки у вигляді дробу зазначаються чисельник (Numerator) та знаменник (Denominator) частки земельної ділянки;

2) в елементі “Інформація про власника земельної ділянки” (Authentication) - інформація про власника земельної ділянки - фізичну особу (NaturalPerson) або юридичну особу (LegalEntity), яка є власником земельної ділянки або набуває її у власність. Якщо земельна ділянка перебуває у спільній власності, співвласники зазначаються послідовно в алфавітному порядку за прізвищем для фізичних осіб та найменуванням для юридичних осіб;

3) в елементі “Шифр рядка власника за формою 6-зем” (ProprietorCode) - шифр рядка відповідного власника земельної ділянки згідно з формою 6-зем “Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності” (річна);

4) в елементі “Пільги” (Privilege) - інформація про пільги, які має особа щодо земельної ділянки, зокрема в елементі “Дані про пільги” (RegistrationInfo) - стаття закону, що передбачає пільгу (RegName), та дата виникнення права на пільгу (RegistrationDate);

5) в елементі “Підстава набуття права власності” (PropertyAcquisitionJustification) - реквізити документа, що є підставою для набуття права власності на земельну ділянку, зокрема:

назва документа (код) (Document);

номер документа (DocumentNumber);

дата прийняття (укладення) документа (DocumentDate);

найменування органу, який прийняв рішення стосовно передачі земельної ділянки у власність (ApprovalAuthority);

6) в елементі “Назва документа (код)” (Document) - відомості згідно з переліком підстав набуття прав на земельну ділянку, наведеним у додатку 21;

7) в елементі “Блок додаткової інформації” (AdditionalInfoBlock) - додаткова інформація (AdditionalInfo) про власника земельної ділянки.

Права користування земельною ділянкою

50. Елемент “Права користування земельною ділянкою” (LegalModeInfo) наведений у додатку 22.

51. Елемент “Права користування земельною ділянкою” (LegalModeInfo) складається з елементів та відомостей про користування земельною ділянкою і осіб, які набули або набувають права користування земельною ділянкою, в яких зазначаються:

1) в елементі “Дані про права користування земельною ділянкою” (LegalModeType) - відомості про права користування земельною ділянкою згідно з додатком 23;

2) в елементі “Строк дії права” (Duration) - строки, з якими пов’язані початок (StartDate) та закінчення (ExpirationDate) строку дії права на земельну ділянку;

3) в елементі “Особа, яка набула (набуває) право” (Grantee) - інформація про особу, яка набула або набуває право на земельну ділянку;

4) в елементі “Особа, яка передає право” (Grantor) - інформація про особу, яка надає в користування земельну ділянку.

52. Внесення відомостей в елементи, передбачені підпунктами 3 і 4 пункту 51 цих вимог, здійснюється за допомогою елементів “Дані про фізичну особу” (NaturalPerson) та “Дані про юридичну особу” (LegalEntity) залежно від того, фізична чи юридична особа набуває або надає в користування таку земельну ділянку.

Реквізити документації

53. Елемент “Реквізити документації” (TechnicalDocumentationInfo) наведений у додатку 24.

54. Елемент “Реквізити документації” (TechnicalDocumentationInfo) складається з елементів, які містять інформацію про вид документації, проведення її державної експертизи та затвердження, в яких зазначаються:

1) в елементі “Вид документації” (DocumentationType) - код виду документації згідно з додатком 8;

2) в елементі “Дата складення документації” (DraftingDate) - дата складення документації виконавцем робіт (з урахуванням витрат часу на доопрацювання, що обумовлені зауваженнями, викладеними у висновку державної експертизи землевпорядної документації);

3) в елементі “Реєстраційні дані документації” (RegistrationDate) - така інформація:

в елементі “Обліковий номер документації” (BookNumber) - номер документації, який присвоюється її розробником або територіальним органом Держземагентства;

в елементі “Дата реєстрації” (RegistrationDate) - дата реєстрації документації;

в елементі “Орган, що зареєстрував документацію” (RegistrationAuthority) - найменування органу, який зареєстрував документацію;

4) в елементі “Перелік документів, які використовуються для формування електронного документа” (DocumentList) - послідовно відповідно до змісту документації код документа згідно з додатком 9. У разі відсутності коду документа, який міститься у документації, зазначається його повна назва;

5) в елементі “Відомості про проходження державної експертизи землевпорядної документації” (Expertise) - така інформація:

потреба у проведенні державної експертизи (ExperitseRequired) - код форми державної експертизи землевпорядної документації відповідно до Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації” згідно з додатком 10;

найменування органу Держземагентства (ExpertiseАuthority), зокрема структурного підрозділу центрального апарату або територіального органу Держземагентства, який проводив державну експертизу землевпорядної документації;

висновок державної експертизи землевпорядної документації (ExpertOpinion), де зазначаються типи висновків експертизи землевпорядної документації згідно з переліком, наведеним у додатку 25;

дата висновку (ExpertiseDate) державної експертизи землевпорядної документації відповідно до Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації”;

номер висновку (ExpertiseNumber) державної експертизи землевпорядної документації;

6) в елементі “Затвердження документації” (ApprovalInfo) - відомості про:

найменування органу (органу державної влади або органу місцевого самоврядування), який затвердив документацію (ApprovalAuthority);

дату документа, яким затверджено документацію (ApprovalDate);

номер документа, яким затверджено документацію (ApprovalNumber);

назву документа, яким затверджено документацію (ApprovalDocument);

7) в елементі “Дата акта приймання-передачі” (ApprovalActDate) - дата підписання акта приймання-передачі виконаних робіт із землеустрою та/або оцінки земель між їх розробником та замовником.

55. Якщо документація не проходила державної експертизи землевпорядної документації, в елементі “Відомості про проходження державної експертизи землевпорядної документації” (Expertise) не зазначається інформація в елементах ExpertiseАuthority, ExpertOpinion, ExpertiseDate та ExpertiseNumber, тобто не зазначається інформація про найменування структурного підрозділу центрального апарату або територіального органу Держземагентства, дату та номер висновку експертизи.

Державний акт на земельну ділянку/свідоцтво про право власності на нерухоме майно

56. Елемент “Державний акт на земельну ділянку/свідоцтво про право власності на нерухоме майно” (StateActInfo) наведений у додатку 26.

57. Елемент “Державний акт на земельну ділянку/свідоцтво про право власності на нерухоме майно” (StateActInfo) складається з елементів, до яких вноситься інформація про реквізити державного акта на земельну ділянку/свідоцтва про право власності на нерухоме майно, його видачу та державну реєстрацію, в яких зазначаються:

1) в елементі “Тип державного акта” (StateActType) - назва державного акта на земельну ділянку згідно з додатком 27 (далі - державний акт);

2) в елементі “Бланк державного акта на земельну ділянку/свідоцтва про право власності на нерухоме майно” (StateActForm) - серія (Series) та номер (Number) державного акта/свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

3) в елементі “Реєстрація державного акта” (StateActRegistrationInfo) - номер Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (RegistrationBookNumber), в яку внесено запис про державну реєстрацію державного акта, та номер її розділу (SectionNumber), реєстраційний номер державного акта (RegistrationNumber), дата реєстрації (RegistrationDate), а також відомості про осіб, які підписали та зареєстрували державний акт (RegistrationPersonInfo);

4) в елементі “Відомості про осіб, які підписали та зареєстрували державний акт” (RegistrationPersonInfo) - відомості про:

осіб, які підписали державний акт (SignedByName), та їх посади (SignedByPosition);

особу, яка зареєструвала державний акт (RegisteredBy), та її посаду (RegisteredByPosition);

5) в елементі “Дата видачі державного акта /свідоцтва про право власності на нерухоме майно” (DeliveryDate) - дата видачі державного акта /свідоцтва про право власності на нерухоме майно набувачу земельної ділянки або його представнику;

6) в елементі “Відомості про особу, яка отримала державний акт/ свідоцтво про право власності на нерухоме майно” (DeliveryPerson) - дані про фізичну особу, якій видано державний акт / свідоцтво про право власності на нерухоме майно (NaturalPerson), згідно з додатком 28;

7) в елементі “Документ, на підставі якого видано державний акт” (EntitlementDocument) - назва документа (код) (Document), номер документа (DocumentNumber), дата прийняття (укладення) документа (DocumentDate) та найменування органу, який прийняв рішення (ApprovalAuthority). Відомості до елемента “Назва документа (код)” (Document) вносяться згідно з переліком підстав набуття прав на земельну ділянку, наведеним у додатку 21;

8) в елементі “Відомості про відмітку на державному акті” (MarkInfo) послідовно залежно від розташування даних у державному акті на право власності на земельну ділянку зазначаються відомості про:

відмітку нотаріуса на державному акті на право власності на земельну ділянку (NotaryMark), у тому числі зазначаються найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу та (або) прізвище, ім’я та по батькові нотаріуса, який проставив відмітку (NotaryName), дата проставлення відмітки (NotaryMarkDate) та її номер (NotaryMarkNumber);

відмітку органу, який здійснює реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на державному акті на право власності на земельну ділянку (RegistrationAuthorityMark), у тому числі зазначаються найменування територіального органу Держземагентства (RegistrationAuthorityName), дата проставлення відмітки (RegistrationAuthorityDate) та її номер (RegistrationAuthorityNumber);

осіб, які набули (набувають) право власності на земельну ділянку (OwnerName), шляхом проставлення відмітки на державному акті.

Оцінка земельної ділянки

58. Елемент “Оцінка земельної ділянки” (ValuationInfo) наведений у додатку 29.

59. Елемент “Оцінка земельної ділянки” (ValuationInfo) складається з елементів, які містять відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, в яких зазначаються:

в елементі “Нормативна грошова оцінка” (Normative) - відомості про:

дату оцінки (ValuationDate) - дата, зазначена в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель;

значення грошової оцінки (Value) - значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у гривнях;

виконавця робіт (Executor) - відомості про суб’єкта господарювання, який проводив нормативну грошову оцінку земель, згідно з додатком 4;

дані про технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ValuationDocumentation) - номер технічної документації (Number) та її описова частина (Attribute).

Оренда земельної ділянки

60. Елемент “Оренда земельної ділянки” (LeaseInfo) наведений у додатку 30.

61. Елемент “Оренда земельної ділянки” (LeaseInfo) складається з елементів та даних про договір оренди земельної ділянки, в яких зазначаються:

1) в елементі “Рішення про передачу земельної ділянки в оренду” (ExecutivePowerDecision) - інформація про орган, який прийняв рішення про передачу земельної ділянки в оренду (ExecutivePower), вид документа (ApprovalDocument), назву документа (ApprovalDocumentName), дату його прийняття (ApprovalDate) та номер (ApprovalDocumentNumber).

Цей елемент заповнюється у разі передачі земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності;

2) в елементі “Інформація про договір оренди земельної ділянки” (LeaseAgreement) - дані про:

всіх орендарів земельної ділянки (Leasees) із зазначенням інформації про кожного орендаря земельної ділянки (Leasee) згідно з додатком 28 або 31 залежно від особи, яка виступає орендарем земельної ділянки (фізичної або юридичної особи);

площу земельної ділянки або її частини, наданої в оренду (зазначається у кв. метрах або гектарах) (Area);

строк оренди земельної ділянки (дата початку оренди (StartDate), дата закінчення оренди (ExpirationDate) та строк дії договору оренди (LeaseDuration);

орендну плату (Rent), яка включає в себе інформацію про розмір орендної плати за користування земельною ділянкою або її частиною, визначений у грошовій (MoneyRent) чи іншій формі (OtherRent);

реєстраційний номер державної реєстрації договору оренди (RegistrationNumber);

дату державної реєстрації договору оренди (RegistrationDate) - дату внесення запису про реєстрацію договору оренди землі до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі;

3) в елементі “Блок опису зовнішніх полігонів оренди земельної ділянки” (Externals) - відомості про зовнішні межі орендованої земельної ділянки;

4) в елементі “Блок опису внутрішніх полігонів оренди земельної ділянки” (Internals) - відомості про внутрішні межі орендованої земельної ділянки.

Внесення відомостей у зазначені елементи здійснюється за допомогою елемента (Boundary) згідно з додатком 11 (комплексний тип “Межа об’єкта”).

Суборенда земельної ділянки

62. Елемент “Суборенда земельної ділянки” (SubleaseInfo) наведений у додатку 32.

63. Елемент “Суборенда земельної ділянки” (SubleaseInfo) складається з елементів та даних про договір суборенди земельної ділянки, в яких зазначаються:

1) в елементі “Блок опису всіх суборендарів” (Subleasees) - відомості про фізичних або юридичних осіб (суборендарів земельної ділянки) згідно з додатком 28 або 31;

2) в елементі “Дата державної реєстрації договору суборенди землі” (RegistrationDate) - дата внесення запису про реєстрацію договору суборенди землі до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі;

3) в елементі “Реєстраційний номер договору суборенди землі” (RegistrationNumber) - реєстраційний номер договору суборенди земельної ділянки відповідно до встановленої форми;

4) в елементі “Площа земельної ділянки або її частини” (Area) - площа земельної ділянки або її частини, переданої в суборенду;

5) в елементі “Плата за суборенду” (Subrent) - інформація про розмір орендної плати за користування земельною ділянкою або її частиною, визначений у договорі, у грошовій (MoneySubrent) чи іншій формі (OtherSubrent);

6) в елементі “Строк суборенди” (SubleaseTerm) - відомості про строк суборенди земельної ділянки (дата початку суборенди (StartDate), дата закінчення суборенди (ExpirationDate) та строк дії договору суборенди (SubleaseDuration);

7) в елементі “Блок опису зовнішніх полігонів суборенди земельної ділянки” (Externals) - відомості про зовнішні межі суборендованої земельної ділянки;

8) в елементі “Блок опису внутрішніх полігонів суборенди земельної ділянки” (Internals) - відомості про внутрішні межі суборендованої земельної ділянки.

Внесення відомостей у зазначені елементи здійснюється за допомогою елемента (Boundary) згідно з додатком 11 (комплексний тип “Межа об’єкта”).

Земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій та інші обмеження щодо користування земельною ділянкою

64. Елемент “Земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій та інші обмеження щодо користування земельною ділянкою” (RestrictionInfo) наведений у додатку 33.

65. Елемент “Земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій та інші обмеження щодо користування земельною ділянкою” (RestrictionInfo) включає елементи, у яких зазначається інформація про встановлення та припинення обмеження щодо використання земельної ділянки, в яких зазначаються:

1) в елементі “Код обмеження” (RestrictionCode) - код згідно з переліком обмежень щодо використання земельних ділянок, наведеним у додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру;

2) в елементі “Зміст обмеження” (RestrictionName) зазначається назва обмеження щодо використання земельної ділянки;

3) в елементі “Блок опису зовнішніх полігонів зони обмеження” (Externals) - відомості про зовнішні межі зони обмеження;

4) в елементі “Блок опису внутрішніх полігонів зони обмеження” (Internals) - відомості про внутрішні межі зони обмеження.

Внесення відомостей у зазначені елементи здійснюється за допомогою елемента (Boundary) згідно з додатком 11 (комплексний тип “Межа об’єкта”);

5) в елементі “Підстава для виникнення права земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію та інших обмежень щодо користування земельною ділянкою” (RestrictionEntitlement) - відомості про:

код документа, на підставі якого виникає право (DocumentType), згідно з додатком 34;

назву документа, на підставі якого виникає обмеження щодо користування земельною ділянкою (DocumentName);

дату прийняття (укладення) документа, що є підставою для встановлення обмеження щодо користування земельною ділянкою (DocumentDate);

дані про фізичну особу (NaturalPerson) та (або) юридичну особу (LegalEntity), які прийняли (уклали) документ, що є підставою для встановлення обмеження щодо користування земельною ділянкою;

6) в елементі “Строк дії” (RestrictionTerm) - відомості про строк (Time) обмеження щодо користування земельною ділянкою (дата початку дії обмеження (StartDate), дата закінчення дії обмеження (ExpirationDate), строк дії обмеження (Duration). У разі встановлення обмеження на невизначений строк про це зазначається в елементі “Постійний” (Permanent);

7) в елементі “Дата реєстрації обмеження” (RegistrationDate) - дата реєстрації обмеження щодо користування земельною ділянкою;

8) в елементі “Реєстраційний номер обмеження” (RegistrationNumber) - реєстраційний номер обмеження щодо користування земельною ділянкою або номер реєстрації документа, на підставі якого встановлюється обмеження;

9) в елементі “Блок опису всіх осіб, на користь яких встановлено обмеження” (Beneficiaries) - відомості про фізичних (NaturalPerson) та (або) юридичних осіб (LegalEntity), на користь яких встановлено обмеження щодо користування земельною ділянкою;

10) в елементі “Плата за користування земельною ділянкою” (Payment) - інформація про платність (Paid) або безоплатність (Free) користування земельною ділянкою. Якщо користування земельною ділянкою є платним, зазначається розмір плати у грошовій (MoneyRent) чи іншій формі (OtherRent).

Угіддя земельної ділянки

66. Елемент “Угіддя земельної ділянки” (LandParcelInfo) наведений у додатку 35.

67. Елемент “Угіддя земельної ділянки” (LandParcelInfo) включає елементи, у яких зазначаються ідентифікаційні та метричні дані угідь земельної ділянки та в яких зазначаються:

1) в елементі “Кадастровий номер” (CadastralCode) - унікальний кадастровий номер земельної ділянки;

2) в елементі “Код угіддя” (LandCode) - код угіддя згідно з додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру;

3) в елементі “Метрична інформація” (MetricInfo) - такі дані:

площа угіддя (Area) - інформація про одиниці виміру площі угіддя (MeasurementUnit), значення площі (Size), метод визначення площі (DeterminationMethod) за координатами точок повороту меж угіддя, зазначеними в електронному документі (ExhangeFileCoordinates), згідно із значенням площі, зазначеним у правовстановлюючому документі (DocExch), або шляхом переобчислення (Calculation);

периметр угіддя (Perimeter) - периметр межі угіддя;

середня квадратична похибка обчислення площі угіддя (Error);

опис меж угідь земельної ділянки лініями (полілініями) здійснюється за допомогою елементів “Блок опису зовнішніх полігонів угіддя земельної ділянки” (Externals) та “Блок опису внутрішніх полігонів угідь земельної ділянки” (Internals). Внесення відомостей у зазначені елементи здійснюється за допомогою елемента (Boundary) згідно з додатком 11 (комплексний тип “Межа об’єкта”).

Суміжники об’єкта Державного земельного кадастру

68. Елемент “Суміжники об’єкта Державного земельного кадастру” (AdjacentUnitInfo) наведений у додатку 36.

69. Елемент “Суміжники об’єкта Державного земельного кадастру” (AdjacentUnitInfo) включає елементи, у яких зазначаються відомості про суміжні ділянки об’єкта Державного земельного кадастру та осіб, які є їх власниками або розпорядниками, та в яких зазначаються:

1) в елементі “Кадастровий номер/обліковий номер суміжного об’єкта Державного земельного кадастру” (CadastralNumber) - унікальний номер суміжного об’єкта Державного земельного кадастру;

2) в елементі “Межі з суміжником” (AdjacentBoundary) - опис меж із суміжним об’єктом Державного земельного кадастру згідно з додатком 11 (комплексний тип “Межа об’єкта”);

3) в елементі “Ознака конфлікту меж” (Conflict) - межі, які перетинаються із сусідніми об’єктами Державного земельного кадастру;

4) в елементі “Власник або розпорядник” (Proprietor) - особа, яка є власником суміжного об’єкта Державного земельного кадастру або має право розпоряджатися ним;

5) в елементі “Блок додаткової інформації” (AdditionalInfoBlock) - будь-яка додаткова інформація в довільній формі, що стосується суміжного об’єкта Державного земельного кадастру.

Комплексні типи

70. Для внесення даних до елементів електронного документа використовуються уніфіковані типи даних (комплексні типи) згідно з додатками 4, 6, 11, 28, 31, 37 і 38, в яких зазначаються:

1) у комплексному типі “Відомості про виконавця робіт” (ExecutorInfo) - інформація про:

прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця або найменування юридичної особи, яка є розробником документації із землеустрою (CompanyName);

податковий номер юридичної особи або фізичної особи - підприємця, яка є розробником документації із землеустрою (EDRPOU);

серію (LicenseSeries), номер (LicenseNumber), дату видачі (LicenseIssuedDate) ліцензії на проведення робіт із землеустрою та/або оцінки земель;

прізвище, ім’я, по батькові (ChiefName) та посаду (ChiefPosition) особи, що відповідає за дотримання вимог законодавства під час виконання таких робіт (Chief);

прізвище, ім’я, по батькові (ExecutorName) та посаду (ExecutorPosition) особи, яка є безпосереднім виконавцем робіт із землеустрою та/або оцінки земель, контактну інформацію (ContactInfo);

місце проживання (PostalAddress) виконавця робіт з використанням комплексного типу, зазначеного у підпункті 6 цього пункту.

Комплексний тип “Відомості про виконавця робіт” наведений у додатку 4;

2) у комплексному типі “Координати вузлів полігона об’єкта Державного земельного кадастру” (PointInfo) - дані про:

визначення вузлів полігона об’єкта Державного земельного кадастру (Point) та присвоєння UPID - унікального номера вузла полігона об’єкта Державного земельного кадастру, його ім’я (PN) та метод їх визначення (DeterminationMethod);

просторові координати точок повороту меж об’єкта Державного земельного кадастру (X, Y), точність їх визначення (MX, MY), а також відомості про закріплення їх межовими знаками (Н), точність встановлення межових знаків (MH), опис точки (Description). 

Комплексний тип “Координати вузлів полігона об’єкта Державного земельного кадастру” наведений у додатку 6;

3) у комплексному типі “Межа об’єкта” (Boundary) - дані про:

опис меж (ліній, поліліній) об’єкта Державного земельного кадастру, угідь, обмежень, частини земельної ділянки (об’єкта), на яку поширюється право користування, та присвоєння унікальних номерів полілінії об’єкта, номерів вузлів її початку та закінчення;

замкнутість ліній (поліліній) об’єкта в межах об’єкта Державного земельного кадастру.

Комплексний тип “Межа об’єкта” (Boundary) наведений у додатку 11;

4) у комплексному типі “Дані про фізичну особу” (NaturalPerson) - відомості про:

прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи з використанням комплексного типу, зазначеного у підпункті 7 цього пункту;

податковий номер фізичної особи (TaxNumber);

документ, що посвідчує особу (Passport) (назва документа (DocumentType), серія (PassportSeries), номер (PassportNumber), дата видачі (PassportIssuedDate) та орган, який видав документ (IssuanceAuthority);

додаткові дані про фізичну особу (AdditionalInfo);

громадянство фізичної особи (Citizenship);

місце проживання фізичної особи (Address) з використанням комплексного типу, зазначеного у підпункті 6 цього пункту. 

Комплексний тип “Дані про фізичну особу” наведений у додатку 28;

5) у комплексному типі “Дані про юридичну особу” (LegalEntity) - такі відомості:

найменування юридичної особи (Name);

податковий номер юридичної особи (EDRPOU);

місцезнаходження юридичної особи (Address) з використанням комплексного типу, зазначеного у підпункті 6 цього пункту;

додаткова інформація про юридичну особу (AdditionalInfo). 

Комплексний тип “Дані про юридичну особу” наведений у додатку 31;

6) у комплексному типі “Адреса” (Address) - такі дані:

код країни згідно з Класифікатором країн світу ДК007-96 (Country);

поштовий індекс (ZIP);

назва адміністративно-територіальної одиниці (Region);

назва району області, м. Києва або м. Севастополя чи міста обласного значення (District);

назва міста, селища чи села (Settlement);

вулиця (проспект, бульвар, провулок, узвіз тощо) (Street);

номер будинку (Building);

номер корпусу (Block);

номер квартири (офісу) (BuildingUnit).

Комплексний тип “Адреса” наведений у додатку 37;

7) у комплексному типі “Прізвище, ім’я, по батькові” (FullNameType) - прізвище (LastName), ім’я (FirstName) та по батькові (MiddleName) фізичної особи.

Комплексний тип “Прізвище, ім’я, по батькові” наведений у додатку 38.

Електронний цифровий підпис електронного документа

71. Залежно від порядку формування та проведення перевірки електронного документа його зміст доповнюється елементами, які включають електронний цифровий підпис та відомості про осіб, відповідальних за формування даних електронного документа.

72. Електронний цифровий підпис в електронному документі накладається згідно із Законами України “Про електронні документи та електронний документообіг” і “Про електронний цифровий підпис”.

{Додатки 1-39 до вимог}

{Додатки 2-52 до Порядку}

ЗАТВЕРДЖЕНО  постановою Кабінету Міністрів України  від 17 жовтня 2012 р. № 1051

ПЕРЕЛІК 
актів Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15 “Про порядок ведення державного земельного кадастру” (ЗП України, 1993 р., № 3, ст. 55).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 99 “Про внесення змін до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 1992 р. № 532” (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 182).

3. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999 р. № 1919 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 42, ст. 2096).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1088 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” (Офіційний вісник України, 2003 р., № 30, ст. 1532).

5. Пункт 2 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2004 р. № 792 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 25, ст. 1650).

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 травня 2006 р. № 295 “Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” до сфери управління Мін’юсту”.

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 липня 2006 р. № 419 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 травня 2006 р. № 295”.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 748 “Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1088” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 54, ст. 1879).

9. Пункти 1 і 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 844 “Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 61, ст. 2158).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021 “Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 75, ст. 2557).

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1404 “Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 101, ст. 3531).

12. Пункт 1 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1413 “Питання Державної служби геодезії, картографії та кадастру” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 1, ст. 6).

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 “Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2263).

14. Абзац другий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. № 1117 “Про ідентифікацію об’єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 94, ст. 3347).

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 р. № 791 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021 і від 18 серпня 2010 р. № 749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 57, ст. 2283).

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1388 “Про внесення зміни до пункту 1-¹ постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 3, ст. 83).

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 258 “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 24, ст. 919).

18. Пункти 1 і 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2012 р. № 808 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 65, ст. 2669).